Мережею ширяться відео й численні селфі з поліцейськими, які підтверджують популярність нових дійових осіб в структурі МВС. Більшість відео з патрульними публіка сприймає однозначно схвально: пости збирають чимало коментарів із захопленням новими методами роботи. Однак є і контроверсійні моменти, з приводу яких звичайні перехожі і користувачі соцмереж розділяються на протилежні табори. Чуємо чимало критики, а подекуди й ностальгії за "старими добрими" ДАІшниками і ППСниками. Тож за результатами першого тижня можна зробити й попередні висновки щодо запуску довгоочікуваної реформи.
Перші дні роботи працівників Патрульної служби стали лакмусовим папірцем, який засвідчив задавнені проблеми благоустрою міста і "традицію" численних дрібних правопорушень. Неоднозначна реакція громадськості на вжиті поліцейськими заходи щодо окремих категорій громадян свідчить, зокрема, про те, що суспільство роками жило за схемою, у якій незначні правопорушення ігнорувалися працівниками правоохоронних органів або використовувалися як додаткове джерело надходжень до їх сімейного бюджету, що в народі отримало назву "кришування вуличного бізнесу". З часом широка громадськість звикла до загалом некомфортного стану речей і змирилася з тим, що дрібні порушення закону можна і треба толерувати, адже боротьба з ними – це "боротьба з вітряками". І хоча подекуди терпимість до, так би мовити, повсякденного адміністративного свавілля призводила до невтішних випадків або трагедій, в загальному ми здебільшого змирилися з існуванням замкненого кола, яке, в свою чергу, стало ще одним елементом неблагополучної соціальної системи.
Діяльність Патрульної служби в Києві у перший тиждень виявила "болючі місця" самого суспільного укладу в столиці, серед яких найсуперечливішими, на погляд громадськості, є несанкціонована торгівля з рук, велика кількість безхатченків, що порушують громадський порядок, а подекуди загрожують безпеці інших осіб, стоянка автомобілів у заборонених правилами дорожнього руху місцях і чи не найболючіша проблема – саботаж співпраці з поліцією з боку місцевих функціонерів відділків міліції.
Спробуємо розібратися, чи справді працівники поліції займаються "не тим, чим слід", чи все-таки намагаються повернути суспільство із безодні правового нігілізму.
Правові засади
Отже, для початку варто з’ясувати, якими ж повноваженнями наділені патрульні та які функції вони мають виконувати. 2 липня цього року Верховна Рада прийняла Закон України "Про Національну поліцію". Відповідно до ст. 2 Закону завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або інших надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до нового закону, з-поміж інших, поліція наділена такими повноваженнями:
– здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання правопорушень;
– виявляє причини та умови, що сприяють учиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, уживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
– уживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
– уживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і громадській безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;
– уживає заходів із забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, парках, скверах, стадіонах, вокзалах, аеропортах, морських та річкових портах, інших громадських місцях;
– регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Однак прийнятий закон ще не набрав чинності, оскільки не підписаний Президентом України та не опублікований в офіційних виданнях. Тим не менше, керівництво МВС вирішило не чекати набрання чинності законом, а випустити для виконання обов’язків нових патрульних уже в день прийняття ними присяги. Відтак, нова реформована служба повинна керуватися Законом України "Про міліцію" зразка 1991 року із подальшими змінами. Цей закон не є досконалим, однак в частині покладених на правоохоронний орган завдань суттєвих розбіжностей немає. Завдання з запобігання і припинення правопорушень, а також охорона громадського порядку і безпеки також прописані у Статуті патрульно-постової служби міліції України.
"Дрібні" правопорушення – також беззаконня
У перші дні нової поліції жвава суперечка розгорнулася між прихильниками і противниками дій правоохоронців щодо бабусь у місцях стихійної торгівлі. Стаття 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) прямо забороняє торгівлю в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях. Нагадаю, що Кодекс було прийнято у 1984 році, а найновіші зміни до статті 160 було прийнято ще в 1997 році. Тож торгівля продуктами харчування і промисловими товарами не у встановлених для цього місцях є порушенням Закону ось уже більше 30 років, і поліціянти не вигадали нічого нового. Варто також зазначити, що справи за згаданою статтею належать до підвідомчості місцевих судів, а представники міліції уповноважені складати протокол про порушення.
На цьому тлі просто сміхотворною виглядає заява Арсенія Яценюка про те, що припинення стихійної торгівлі не належить до функцій патрульної поліції.
Прем’єр фактично закликав працівників новоствореного повноважного правоохоронного органу закривати очі на окремі порушення чинного законодавства у зв’язку з неспроможністю вирішити проблему стихійної торгівлі органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Така позиція прямо суперечить щонайменше принципу рівності перед законом і правової визначеності, адже якщо поліція ігноруватиме окремі правопорушення, то виникає логічне питання – чому вона не може ігнорувати й низку інших? Власне, якщо повноважні органи почнуть ігнорувати дрібні правопорушення на кшталт стихійної торгівлі, то суть реформування правоохоронної системи просто зведеться нанівець.
Гостроти проблемі додає ще й те, що повсюдно в Україні склалася практика "кришування" нелегальної стихійної торгівлі правоохоронцями. Відтак, бабуся, яка роками звикла платити данину місцевому дільничному інспектору за право продавати городину, кисло-молочну чи м’ясну продукцію при дорозі, на зупинці громадського транспорту або на площі "з газетки", просто не може зрозуміти, що ця система більше не діє і доведеться дотримуватися закону. В її розумінні, вона "проста людина", яка лише хоче підзаробити, а закон несправедливий конкретно до неї. І зазвичай, про відповідальність перед споживачами в такому випадку забувають або й взагалі не думають. Тож у випадку зі стихійною торгівлею дії поліції – це лише намагання забезпечити виконання давно усталеної норми законодавства, яка покликана, в тому числі, захистити права споживачів.
Ситуація із затриманням і застосуванням сили до безхатченків також підняла хвилю обурення. У містах з великою кількістю населення доволі часто можна зустріти бездомних жебраків у людних місцях – на вокзалах, ринках, центральних площах і вулицях, вузлових зупинках громадського транспорту. Саме по собі жебрацтво не є правопорушенням (за винятком випадків втягнення в цю діяльність неповнолітніх), однак перебування на вулицях бездомних часто супроводжується й супутніми явищами: дрібним хуліганством, тобто нецензурною лайкою в громадських місцях, образливим чіплянням до громадян та іншими діями, що порушують громадський порядок і спокій громадян (ст. 173 КУпАП), загрозою безпеці інших громадян, їх власності, поява у громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль (ст. 178 КУпАП).
Якщо пригадати, що завданням поліції (міліції) є припинення і запобігання правопорушенням і охорона громадського порядку, то дії із нейтралізації таких осіб представниками правоохоронних органів є логічними і послідовними. Користувачі інтернету вже мали нагоду бачити кілька випадків боротьби поліціянтів з безхатьками. У всіх випадках спілкування із такими людьми супроводжувалося активним опором навіть при найменшій спробі пояснити людині суть вимог, а в такій ситуації застосування сили є неминучим. Звісно ж, професіоналізму у врегулюванні подібних ситуацій патрульним бракує і взнаки дається відсутність досвіду, однак із загальнодоступних відеоматеріалів можемо зробити висновок, що поліція не застосовувала надмірної фізичної сили чи заборонених прийомів.
У зв’язку з реагуванням на дрібні правопорушення або порушення за участю колишніх чи теперішніх працівників інших підрозділів міліції ще раз нагадали про себе усі проблеми правоохоронної системи в цілому. Йдеться про відвертий саботаж працівниками міліції у районних відділках МВС, наділених більш широкими повноваженнями, порівняно з патрульними. Затриманих порушників чи не відразу відпускали без належного процесуального оформлення, подекуди ще й виправдовуючи їхні дії. В Оболонському райвідділку доходило і до відкритого конфлікту між колишніми і новими правоохоронцями та до погроз патрульним. Треба віддати належне Міністрові Арсену Авакову за адекватну реакцію та звільнення посадових осіб, що саботували співпрацю між підрозділами. Але проблема полягає у самій системі і функціонуванні в ній старих кадрів зразка 2013-14 років та ще раз вказує на необхідність та невідворотність реформи в усій структурі правоохоронних органів.
Перші мережеві жарти про поліцію і міліцію.
Наведення ладу із паркуванням автомобілів породило хвилю незадоволення серед автовласників. Хоча в цьому випадку й очевидним є порушення вимог чинних Правил дорожнього руху, доволі часто водії автівок стають порушниками "вимушено" – через гострий брак місць для паркування. Недостатні зусилля місцевої влади та органів самоврядування, ігнорування актуальної ситуації щодо кількості автомобілів у місті призвели до того, що приватні автівки, пішоходи та громадський транспорт не можуть мирно співіснувати у міському просторі. В той же час поліції закидають боротьбу з вітряками, яка не призводить до вирішення проблеми.
Замість висновку
Сама по собі нова поліція, навіть найчесніша, найпринциповіша і найпрофесійніша, не є панацеєю від усіх суспільних проблем. Перші дні роботи лише ідентифікували гострі соціальні виклики, впоратись з якими – завдання законодавчої та виконавчої влади та органів самоврядування. Поліція – це люди, які покликані захищати громадян від протиправних дій та слідкувати за дотриманням законів усіма учасниками суспільних відносин. Врегулювання ж самих суспільних відносин – завдання тих, кого ми як народ обираємо і призначаємо на керівні посади. Тому замість пропозицій до поліції ігнорувати чи толерувати "повсякденні правопорушення", громадянському суспільству та владі слід замислитися, як усунути самі причини, що роблять ці правопорушення масовими і буденними.
Розв’язання цих проблем лежить на поверхні – облаштування спеціальних місць для торгівлі у місцях, найбільш зручних для мешканців міст та селян, що хочуть продавати продукцію; справляння доступного збору за місце торгівлі та організація елементарного контролю за якістю продукції, а також викорінення корупційної складової з процесу – ці кроки вирішують проблему стихійної торгівлі і, власне, дають не лише законне, а й моральне право вимагати від вуличних торговців дотримуватися чинного законодавства.
Створення муніципальних та волонтерських соціальних центрів для бездомних людей, допомога з відновленням документів та надання медичної та психологічної допомоги значно зменшили б кількість знедолених. Водночас це б виявило й тих, для кого жебрацтво, безпритульність та девіантна поведінка стали професією, та дало б змогу попереджувати вчинені такими особами правопорушення.
Будівництво та облаштування парковок, створення оптимальних схем руху транспортних засобів у місті дасть змогу не лише навести лад на дорогах і зменшити кількість аварійних ситуацій, а й отримати додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів.
Декілька простих кроків могли б чимало змінити у благоустрої та надати додаткові гарантії безпеки для громадян. Реалізація цих кроків не покладається і не повинна покладатися на поліцію – це першочергові завдання органів місцевого самоврядування і місцевої виконавчої влади. Слід зауважити, що всі згадані проблеми характерні не лише для Києва, а й для Івано-Франківська та інших міст. Тож для місцевої влади є хороша нагода повчитися на чужих помилках та започаткувати якісні зміни в місті до появи Патрульної служби Івано-Франківська.
І звісно ж, неможливо не нагадати, що все починається з малого, навіть кардинальні зміни. "Теорія розбитих вікон" спрацювала у Нью-Йорку, де нульова толерантність до найдрібніших порушень закону породила успішну боротьбу з організованою злочинністю й іншими серйозними злочинами. Є надія, що з допомогою нової Національної поліції ця теорія спрацює і в Україні. Однак для цього всі ми маємо захотіти змінити на краще в першу чергу себе – дотримання кожним звичайним громадянином навіть несуттєвих, на перший погляд, вимог законодавства дасть право вимагати такої ж поведінки й від інших співгромадян, в тому числі високопосадовців. Та головне для змін на краще – це взаємопідтримка і допомога тим, хто своїми зусиллями і жертовністю щосили намагається розірвати замкнене коло невдач та розчарувань.
Младена КАЧУРЕЦЬ, юрист, громадська активістка