Не соромиться бігати в нічній білизні – організатор франківських "Забігів у піжамах та банних халатах". А ще – марафонець. Останній марафон пробіг у Стамбулі з командою франківців, яких "заразив" бігом на довгі дистанції. Поза тим – стартапер, відомий за проектом Recognote, спеціаліст з продажів та інтернет-маркетингу. Далі – пряма мова Сергія Караванця.
– З приводу того, як почати, маю улюблену притчу: якось занесло туриста, що об’їздив півсвіту, у Карпатський край. Село в горах, симпатичний будиночок, на ґанку дідок з бабцею сидять – життя прожите, можна відпочити. А біля них – пес. Лежить і скавулить – аж заводить. Турист підбігає: "Може, якось допомогти?" "Та нє, – каже дід, – він так уже 20 років скавулить". – "А що ж сталося?" – "Та на цвях ліг". – "А чого ж не встане?" – дивується турист. "Бо йому цього досить, щоби скавуліти, але замало, щоби підняти задницю".
Застосування: якщо болить, але цього не досить, щоби змінити спосіб життя, значить, недостатньо болить. Не можна порадити тому, хто лінується, і тому, хто боїться. Зрештою, і не треба! – значить, йому цього не потрібно.
Це також і про мотивацію. Зараз поняття "мотивація" – в тренді, всі її шукають. Якщо вже піднявся з цвяха, то діли мотивацію на зовнішню і внутрішню. Все, що відбувається поза тобою, – як-от фестиваль бігу чи інші події від нашого бігового клубу, чи фото у Фейсбуці, чи приклад друзів, – це все зовнішня мотивація, поверхова і скороминуча. Ну, "підірвався" – побіг раз, другий і… лишився на дивані, заспокоївся. Зовнішні – не ті причини, щоби щось почати робити. Треба шукати внутрішню мотивацію – переконання, потребу-"двигунчик" всередині себе. Це єдине, що піднімає на вчинки, здатні зміни життя і почати щось нове.
Якщо така є, то щоби почати бігати і бігти, досить п’яти причин.
Перша – тренування силі волі. Для мене бігати означає в першу чергу випробовувати самого себе. А чи зможу я? Чи достатньо я сильний, щоби щось зробити, подолати? Респект, коли так.
Друга причина – теж геть не романтична. Це розвиток самодисципліни і дисципліни в широкому сенсі слова. Це – жорстко. Це щоденна тяжка, навіть рутинна робота – строга, сувора, без можливості дати задній хід. Коли треба – піднімаєшся і біжиш. Скавулиш, але встаєш з ліжка. В будь-якому виді спорту найскладніше тренування – це встати з ліжка. Біг як самодисципліна дає дуже класну навичку в житті: коли треба – піднімаєшся і робиш. Коли бігаєш, це стає нескладно.
Третя причина почати бігати – покращення свого здоров’я. Це і активізація кровообігу всередині судин, і збільшення об’єму легенів, і зміцнення серцевого м’яза, і покращення мозкової активності завдяки збільшенню притоку кисню до головного мозку. Це тренування та зміцнення опорно-рухового апарату. Якщо бігати зранку, то це також і активізація гормонального обміну та загального обміну речовин в організмі – з потом виводяться накопичені роками солі і шлаки.
Також – до уваги слабкої статі! – це покращення зовнішнього вигляду, втрата зайвої ваги, підтягнення м’язів.
Четверта причина – можливість зустріти "своїх" людей, радіти життю у "своїй зграї". Ми ж у своїх заняттях завжди шукаємо собі подібних. Хтось для цього відвідує гуртки за інтересами – наприклад, танцює, а хтось знаходить себе і близьких по духу людей, коли починає ходити в гори.
Коли почати бігати, то так само знаходиш схожих на себе людей, які багато в чому повторюють твій погляд на світ, розділяють твої цінності. З’являються однодумці, спільнота, в якій психологічно легко знаходитися. Є кому тебе підбадьорити, підтримати – і з часом це виходить за межі бігової дистанції.
Біг – проста і об’єднавча спортивна дисципліна. Досить лише вдягнути кросівки і побігти – все, ти вже в спільноті. І ця спільнота приймає дуже різних людей. От нас восьмеро бігло марафон у Стамбулі: операційний директор, шеф-кондитер, стоматолог, офіс-менеджер, підприємець, програміст, нафтовик, арт-директор. Все це нетворк, який потім можна так само використовувати для покращення свого життя.
Ну і нарешті п’ята причина – пригоди. Це не тільки подорожі – національні чи міжнародні бігові події, змагання, фестивалі тощо. Щоразу, коли бігаєш, бачиш щось нове, відкриваєш місця, в яких ще не був – і не був би, якби не бігав. Весь час намотувати кола по одному маршруту – нудно, тому шукаєш нових маршрутів, і відкриття біжать ними слідом за тобою. Коли бігаєш, натрапляєш на нові місця, знайомишся з новими людьми, бачиш такі події, які звичайно проходять повз тебе. І ці пригоди супер надихають.
Минулої весни, коли готувався до марафону, я бігав по Вовчинецьких горах. В один з тих холодних березневих днів, коли буває особливо чисте і прозоре повітря, вперше в житті побачив карпатський хребет. На відстані витягнутої руки у світлі ранкового сонця лежали Чорногірські верхи в рожевих шапках снігів. Я би ніколи так не побачив цієї картини і не пережив би таких яскравих емоцій, якби не бігав. Саме завдяки бігу почав бачити різні – прекрасні і не дуже – нові в моєму житті речі.
Тепер біг – вже моя корисна звичка. Коли їду в інше місто чи в іншу країну, там також бігаю. І там теж знаходжу і неочікуваних людей, і неочікувані місця, і неочікувані враження, і пропозиції. Бігати – це екзистенційна спроба по-новому побачити звичне. Починай бігати і будь певен – пригоди самі знайдуть тебе.
Підготувала Наталія КУШНІРЕНКО,
фото зі сторінки Сергія КАРАВАНЦЯ у Facebook
