Днями в інтернеті масштабно розганялася інформація про те, що поляки начебто готують позови до українських судів з метою повернення польського майна його колишнім власникам. Українські ресурси, які підхопили “сенсацію”, посилаються на польськомовне джерело Prawica, що, певно, мало б додати публікаціям переконливості. У цитованій статті йдеться, що вже підготовлено понад півтори тисячі позовів.
Інформацію підхопили не тільки деякі українські ЗМІ, але й – ще активніше – російські. Зачепила вона і користувачів соціальних мереж. Наприклад, на своїй сторінці у фейсбуці одіозний український екс-регіонал Олександр Вілкул пише: “Готовы выехать из дома или отдать землю? Думали, что декоммунизация – это только памятники валить? Это еще и шаг к реституции. Прибалты, чехи, сербы это уже прошли. Об этом прямо говорят поляки. Они уже собрали более полутора тысяч пакетов документов на собственность в Украине. В частности, там описан почти весь центр Львова. Почитайте комменты под оригинальной статьей – гугл переведет. Там уже и про возврат территории, изменение границ, про Бандеру…”
А от з цього місця детальніше.
Що цікаво, на сторінці видання strana.ua, яку вміщено у пості Вілкула, йдеться саме про суди Львова та Тернополя. Хоча в самій інформації на сторінці Prawicy конкретних областей не вказано. Йдеться лише про “обласні суди в Україні”. Імовірно, західних областей, оскільки йдеться про “всходнє креси”, тобто східні території Другої Речі Посполитої.
В офіційних польських колах до ресурсу Prawica, на який посилаються видання, що передрукували інформацію про позови до судів у справах реституції, ставлення однозначне. Ресурс вважають провокативним, із сумнівною репутацією, а відповідно і з низьким рівнем довіри. І додають – вся ця справа – то антиукраїнська провокація, організована з ініціативи іншої країни.
Ось що пише 22 листопада авторитетний польський портал wschodnik.pl у статті “Реституція Кресів (східних теренів Другої РП) як чергова подача російської пропаганди”:
“Потенційні майнові претензії кресов’ян стали інструментом політичних маніпуляцій. Інформація про начебто підготовані організацією Повєрніцтво Кресове судові позови щодо реституції польської власності, розміщена на сервісі prawica.pl, викликала широкий резонанс у ЗМІ та серед користувачів соціальних мереж як у Польщі, так і в Україні…
Підготовкою звернень та координацією процесу займається організація Повєрніцтво Кресове, яка стверджує, що через процеси асоціації з ЄС, які започаткувала Україна, повернення втраченого майна стає цілком можливим. Користувачі соцмереж вказують на те, що згадана організація та люди, які за нею стоять, мають доволі неоднозначну репутацію серед польських діячів та політиків, які вважають, що вона (організація) зв’язана з пропагандистською машиною Російської Федерації.
Варто зазначити, що російські медіа досить жваво підхопили пропаговані Повєрніцтвом Кресовим ідеї, подаючи на своїх шпальтах відповідні інформації та матеріали. Реакція російських медіа може вказувати на сплановану спробу посварити поляків з українцями. Як зазначають у своїх коментарях користувачі соцмереж, відсутність законних підстав для здійснення такої процедури, політичне тло і широкий медіа резонанс таких інформаційних повідомлень ставлять подібні повідомлення під великий сумнів, а також свідчать про їхню високу контроверсійність та намагання викликати збурення.
Варто також зазначити, що головою організації, яка координує реституційну діяльність, є Конрад Ренкас, який насьогодні обіймає посаду віце-шефа пропутінської партії Змяна (Зміна), що раніше був притягнутий до відповідальності за використання фальшивих документів“.
До речі, саме слова Ренкаса, дещо видозмінені, подає згаданий нами політик Вілкул як підводку до свого повідомлення у ФБ, як наче свій коментар до поширеної статті. Ці слова знаходимо у публікації ще за квітень 2015 року на ресурсі rp.pl. Там же й трохи більше інформації про самого Ренкаса та його організацію Повєрніцтво Кресове:
“Прихильники Путіна поборються за майно в Україні. Частина колишніх власників і спадкоємців кресових маєтностей має намір вимагати від України їх повернення чи компенсації вартості, а це приблизно 5 млрд. доларів. Аби досягти мети, створили організацію Повєрніцтво Кресове, яку очолив Конрад Ренкас, чинний віце-шеф пропутінської партії Змяна, а раніше політик Самооборони.
Ренкас відомий своєю контроверсійною діяльністю. У 2014 році він судився з шефом Агенції Внутрішньої Безпеки Даіушем Лучаком. Мова йшла про оскарження Станіслава С., якому прокуратура закидала діяльність на користь російської розвідки. В уявненій частині закидів згадувалося, що С. мав схилити Ренкаса до написання статті, в якій він би, зокрема, критикував інвестиції у газопровід в Свиноусті. У квітні Ренкас виступав у Любліні проти призначення нового українського консула Василя Павлюка. – Той протест не був несподіванкою. Я послідовний у поглядах. В 2009 році разом з о. Ісаковичем-Залєскім ми виступали проти надання Вікторові Ющенкові титулу доктора honoris causa – пригадує віце-шеф Змяни, яка, зокрема, виступає за вихід Польщі з НАТО.
Щоправда, Ренкас твердить, що створене ним Повєрніцтво Кресове не має з тією формацією (Змяна, – ред..) жодного зв’язку. – Єдиний – це те, що я є її віце-головою. Але це не політична ініціатива.
Ренкас твердить, що появою організація завдячує обставинам. Асоціація України з ЄС. На його думку, та угода змінює ситуацію власників і спадкоємців давнього польського майна на східних теренах колишньої РП. – Угода про т. зв. забужанське майно не вирішила всіх справ. Вони стосуються лише теренів Другої РП, а не взагалі польської власності на Кресах, яка сягала далі, за Збруч, – пояснює він. – Повєрніцтво Кресове хоче домагатися компенсації за землі, які належали польським власникам навіть у XVIII столітті. – Тут не йдеться про кордони, а тільки про те, де була та власність, – каже Ренкас.
Він не приховує, що справжнім приводом для повернення до питань претензій є вибір прозахідного курсу, який зробила Україна. Повєрніцтво Кресове всупереч своїй назві обмежується у своїй діяльності лише українськими теренами. Про Білорусь наразі не йдеться. Чому? – Білорусь не підписала угоди про асоціацію з ЄС, – каже він просто.
Планами організації негайно зацікавилися російські медіа. Неправдиві матеріали опублікувано вже на сторінках пропутінського “Спутніка”, а також оприлюднено на Пєрвом каналє.
Діяльність Ренкаса і його організації критикують польські політики, заангажовані у справи Сходу. – Реакція російських медіа показує, що ця ініціатива направду пахне сіркою. Це діяльність, яка йде на шкоду. Вона покликана посварити поляків та українців, що, безперечно, є в інтересах Росії, – дає оцінку Павел Коваль з Польска Разем (Польща Разом), експерт зі східних справ. – Пригадую лише, що юридичну відповідальність після Радянського Союзу успадкувала Росія. Тож всі претензії можуть висилати до Москви, – додає колишній європосол.
Так само справу оцінює посол Ян Дзєдзічак з ПіС. – Угоди, що стосуються майна, власності, було підписано після II Світової війни. Стосуються вони відносин Польщі з колишніми країнами СРСР, але також і з Німеччиною. Штучне порушення тих тем не йде на користь Польщі, – пояснює він. – На мою думку, діяльність тих людей служить інтересам Росії в Польщі. Мова йде про дестабілізацію ситуації в країні і відносин із сусідами, – каже Дзєдзічак.
А що Ренкас? – Не думаю, що в інтересах Росії було б унормування українського законодавства до європейських стандартів. Навпаки. Ми використовуємо лише геополітичний вибір України, – каже він і додає: – Україна хотіла б мати кордони, які мала Україна радянська – з Кримом, Донбасом і Харковом. Якщо такий елемент радянської спадщини вона приймає, то тепер має прийняти і повернення спадщини полякам”.
Ось воно. Чи не схоже з “… декоммунизация – это только памятники валить? Это еще и шаг к реституции…”
То що ж воно таке, ота реституція, і чи можлива вона?
Реститу́ція (лат. restitutio – відновлення) – поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі – тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості.
Говоримо з фахівцем із земельного права Володимиром Бурденюком, який понад 15 років працює в земельній сфері, брав участь у проекті ЄС Twinning Project “Допомога у розвитку відкритого і прозорого ринку сільськогосподарських земель в Україні”. В рамках проекту торкалися і тем реституції з європейськими партнерами.
“На жаль, в Україні, – каже експерт, – тема реституції – це один з багатьох політичних міфів-страшилок, який ґрунтується на незнанні законодавства, чутках і стереотипах.
От, скажімо, цитата зі статті Правіци: “Така можливість (реституції) у європейців з’явилася після того, як Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС”.
Асоціація з ЄС взагалі не регламентує питання реституції, нагадує Бурденюк. Європейський суд не розглядає питання реституції, всі спори щодо власності вирішуються в місцевих судах. “Реституція – це суверенне право кожної країни. Скажімо, будь-яка країна ЄС, яка пройшла реституцію, могла прийняти закон, що реституція, тобто повернення чи компенсація за майно, поширюється тільки на осіб, які були прямими власниками, але не їхнім спадкоємцям і які були мінімум п’ять років громадянами цієї країни. Зрозуміло, що таких людей одиниці, а може й взагалі не бути”, – пояснює експерт.
Далі: “Всі ці позови стали можливі у зв’язку із закінченням дії мораторію на торгівлю землею на Україні з 1 січня 2017 року”.
По-перше, мораторій стосується земель товарного сільськогосподарського виробництва, тобто так званих паїв. Він не стосується майна, яке вказане в тексті цього інформаційного повідомлення, де йдеться про житлові будинки. І по-друге, мораторій продовжено до 1 січня 2018 року, в тексті вказаний 2017 рік, нагадує експерт.
Ще цитата: “Зняття Єврокомісією обмежень на володіння землею в зарубіжних державах”.
Тут чиста маніпуляція. Деякі пострадянські країни на перехідний період, як зараз Україна, обмежили продаж земель с/г призначення іноземцям чи іншим чином надавали преференції своїм фермерам щодо викупу земель: через зменшення ціни, розстрочки і т. д. Єврокомісія каже, що всі громадяни ЄС мають рівні права щодо купівлі, тому будь-які обмеження чи привілеї своїм громадянам є неприпустимі в країнах, які є членами ЄС. Тому це рішення Єврокомісії не стосується України. Це рекомендації виключно країнам-членам ЄС, наголошує експерт.
“І найголовніше, що хочу сказати нашим українцям, а також полякам, якщо ті готуються подавати такі позови. Україна не має окремого закону про реституцію. Але в Земельному Кодексі є свого роду “реституційна” стаття, яка чітко каже (це стаття 78): “Особам та їх спадкоємцям, підкреслюю, їх спадкоємцям, які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються”. В українських судах вирішуються спори щодо землі, яка набута у власність після 15 травня 1992 року. Тобто яка приватизована чи куплена після 1992 року”, – тлумачить Бурденюк.
За словами експерта, якщо в людей є документи на майно в довоєнний період, то вони можуть хіба тішитися ними як родинними реліквіями і зберігати для сімейного архіву. Жодної компенсації чи повернення цього майна не передбачено і не буде.
“Україна живе в правовому полі, яке набуте з початку Незалежності. І в цьому правовому полі вирішуються всі судові питання, в тому числі з майном”, – наголошує експерт.
Варто зазначити, що подібні “вкидання” інформації щодо реституції українських земель та майна, зокрема польськими “власниками”, стаються не вперше. Інформаційні кампанії на тему реституції запускаються щоразу, як тільки в Україні заходить мова про курс на Європу, зближення та асоціацію з ЄС. Питання реституції було одним із аргументів проти підписання Угоди про асоціацію перед Вільнюським самітом ЄС в 2013 році, під час Євромайдану, коли вже підписували Угоду і т. п. Теперішній спалах, напевно, “присвячено” третій річниці Євромайдану та підготовці саміту Україна-ЄС, де будуть розглядатися багато важливих питань взаємовідносин України із ЄС, серед яких і безвіз.
До слова, вже з’явилася реакція посла Польщі в Україні на останню провокацію. “Це ініціатива не держави, а якоїсь маргінальної групи, яка хоче створити проблему. Я знаю, що там є людина, яка просто думає не у польських категоріях”, – сказав посол Польщі в Україні Ян Пєкло.
Підстави, на яких майбутні позивачі мають намір вимагати повернення свого майна або компенсації за нього, він дипломатично назвав “дуже дивними”.
Володимир Гарматюк, для АН КУРС
