Микола з товаришами контролює рух автомашин та людей через блокпост, що прибували сюди з російської сторони по так званій "Ростовській" трасі. Цей напрямок важкий і відповідальний. Саме по ньому російські спецслужби намагаються налагодити канали постачання терористам зброї, боєприпасів та грошей.
– Серед вас є добровольці? Тобто ті люди, які за власним бажанням прийшли у військкомат?..
Ну, звичайно, є! Наприклад, я. І таких хлопців тут багато.
– Що вас спонукало до цього?
Я просто сам для себе вирішив, що не можу от так просто сидіти на дивані і спостерігати за тим, як шматують Україну. Я дужу люблю свою Батьківщину і вважаю, що в цей важкий для нашої держави час моє місце саме в армії.
– А дома у вас, напевно, залишилась дружина, діти… Як вони поставились до вашого рішення?
Так, в мене вдома залишилась дружина і двоє маленьких дітей. Вони, звичайно, переживають, чекають. Але я сказав їм, що повинен бути тут. Я не хочу, аби у нашому рідному Києві російські найманці робили те, що вони творять зараз на Донбасі. І попросив поставитись до мого рішення з розумінням, адже, ще раз наголошую, що підтримувати "диванну сотню" зараз не часі.
– А ким ви є у цивільному житті?
Так, в мене вища освіта, я політолог. Тобто абсолютно мирна людина, ніяк не пов’язана з армією. Я встиг попрацювати і парламентським журналістом, і навіть чиновником у владі. Та я не шкодую, що довелось залишити столичний затишок, бо на кону зараз важливіше – територіальна цілісність моєї держави.
– А що б ви, тепер вже як військова людина, сказали тим, хто зараз намагається "закосити" від армії?
Їм я скажу, перш за все, так: що б там не казали ворожа пропаганда та "сарафанне радіо", служба кожного з вас у лавах Збройних Сил України потрібна всьому народові. А ще це потрібно вашим же сім’ям. Можливо, ті, хто зараз тікає від повісток та ховається за жіночі спідниці, не розуміє ситуації, але це прийде згодом. Ви осягнете, що мир і спокій наших домівок зараз захищається тут.
А якщо будете втікати від захисту України, перекладати цю справу на плечі інших хлопців, то рано чи пізно такі "Гіркіни" та "Бєси" прийдуть до ваших міст і сіл. І не факт, що ніхто з ваших близьких не буде вбитим….
Так от, щоб цього не трапилось, ворогу потрібно давати відсіч. Не чекаючи до тих пір, доки він остаточно знахабніє. Лишень запам’ятайте, що з путінським режимом все просто – скільки ми йому дозволимо, стільки він в нас і забере території, свободи, статку та й, зрештою, життя. Тому цьому режиму треба дати по зубах! І ми це зробимо разом. І чим більше нас буде, тим сильніше ми вдаримо і скоріше виб’ємо всю нечисть з нашої землі.
Медіа-центр АТО, підполковник Тарас Грень, фото автора
