Вже три роки прикарпатські правоохоронці розслідують факт рейдерського захоплення ПП "Фабрика дитячих меблів", яке розташоване в селищі Отинія Коломийського району. Влітку 2013-го року два колишніх партнери засновника фабрики Валерія Паламарчука увірвалися на підприємство з судовими рішеннями на руках і бійцями приватної охоронної фірми "Ангел" за плечима – для надійності. Робітників вигнали, замки до приміщень поміняли. З часом сировина – десятки кубометрів пиломатеріалів – і готова продукція кудись випарувалися. Міліція за заявою Паламарчука порушила кримінальне провадження, яке чомусь ніяк не просувається. Чому?
Щоб вийти на відповідь, повернемося до історії конфлікту.
В селищі Отинія працювало потужне підприємство ВАТ "Отинійська меблева фабрика" – промисловий спадок радянської епохи, згодом акціонований. Тривалий час головою правління товариства був Олександр Мігалін. Проте у 2007 році підприємство оголосили банкрутом, а в кінці 2008 року продали за борги. Підприємство-банкрут ВАТ "Отинійська меблева фабрика" – а це цілісний майновий комплекс на площі 7 га – було викуплене за 1 024 500,0 грн приватним підприємством "Карпатресурс". А ще на початку 2008 року, тобто до придбання банкрута, засновник ПП "Карпатресурс" Валерій Паламарчук запросив до складу засновників свого підприємства голову ВАТ "Отинійська меблева фабрика" Олександра Мігаліна та Святослава Сабадоша. До речі, акціонери "Отинійської меблевої фабрики" нічого не отримали. Кошти від продажу майнового комплексу пішли в основному на погашення кредитів ТзОВ КБ "Коопінвестбанк" – 831 тис. грн. Зауважимо також, що Олександр Мігалін з 2007 року є власником ТОВ "Отинійське меблеве підприємство" (співзвучна назва з підприємством-банкрутом) та з 2007 по 2010 роки керівником ТзОВ "Отинійські крісла".
З 2008-го по 2011 рік засновник та директор ПП "Карпатресурс" Валерій Паламарчук самотужки намагається вести виробничу діяльність. Нові компаньйони – Олександр Мігалін та Святослав Сабадош – відмовилися вкладати кошти, пояснюючи це фінансовою кризою в країні. Втім, основною причиною відмови було бажання продати майновий комплекс: схоже, лише для цього вони й брали участь в його купівлі. До речі, Сабадош та Паламарчук внесли свої частки в статутний капітал підприємства. Мігалін цього не зробив, а це – 510 тис. гривень. За три роки підприємство два рази намагаються продати за ціною 4 млн 200 тис. гривень. Проте покупця так і не знайшлося.
У 2011 році Мігалін та Сабадош вирішують усунути Паламарчука з посади директора. Йому роблять пропозицію, "від якої не можна відмовитися": або піти добровільно, або усунуть все одно, але залишишся без нічого. Паламарчук виходить зі складу засновників створеного ним же підприємства "Карпатресурс", а вкладені в фірму і виробництво гроші змушений відвойовувати в суді. У 2012 році це йому вдається, однак суми в 420 тис. грн на рахунку підприємства немає, тому забирає частку майном – частиною виробничих приміщень. Підприємець оформляє право власності на це майно і створює підприємство "Фабрика дитячих меблів". Запускає виробництво.
Але довго працювати фабриці не довелося. Подальші події довкола підприємства відбулися за сценарієм типового рейдерського захоплення. 17 липня 2013 року колишній компаньйон Святослав Сабадош звертається з позовною заявою в Господарський суд Івано-Франківської області. Він вимагає визнати недійсними договори про надання поворотної фінансової допомоги Валерію Паламарчуку. 18 липня 2013 року відбувається судове засідання, на якому Сабадош додає до позову клопотання про накладання арешту на рухоме та нерухоме майно директора ПП "Фабрика дитячих меблів" Паламарчука. Суд накладає арешт на майно Валерія Паламарчука. Варто зауважити, що Святослав Сабадош надав суду документи, які знаходилися лише у Валерія Паламарчука та Державного реєстратора Реєстраційної служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області Оксани Потятинник, яка мала до 20 липня 2013 року зареєструвати в державному реєстрі право на нерухоме майно ПП "Фабрика дитячих меблів". Тому під питанням, як і через кого могли потрапити документи до Сабадоша. До речі, чоловік Оксани Потятинник Юрій Потятинник з травня 2011 року працює суддею Коломийського міськрайонного суду.
Вже наступного дня, 19 липня 2013 року, з дивовижною оперативністю відкривають виконавче провадження, де зазначається: "боржнику (Валерію Паламарчуку, – Ред.) добровільно виконати в строк до 22 липня 2013 року рішення суду", а також "…постанова може бути оскаржена в 10-денний термін". Однак в той же день о 14 год. 12 хв. постанова була зареєстрована в державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Постанову підписала начальник відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Валентина Попик, дружина екс-прокурора Коломийської міжрайонної прокуратури Олега Попика, який згодом у 2015 році не пройшов атестацію.
Отримавши судове рішення на руки, Святослав Сабадош та Олександр Мігалін разом з бійцями фірми "Охоронна фірма Ангел" вриваються на "Фабрику дитячих меблів". Проганяють працівників, зачиняють приміщення, змінивши замки. Тодішній начальник УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області Григорій Полковников на звернення Паламарчука не відреагував. Вже пізніше Коломийським МВ УМВС було розпочате кримінальне провадження, яке безуспішно розслідується дотепер.
В подальшому Святослав Сабадош добивається скасування всіх судових рішень щодо відчуження майна у цій справі.
Нагадаємо, родина Сабадошів загалом має звичку судитися. Як писав КУРС, Галина Сабадош, мати Святослава Сабадоша, вже 15 років судиться за право власності на приміщення коломийської громади, розташовані в середмісті на території центрального продовольчого ринку. У Сабадошів відомі і впливові партнери по бізнесу.
Сам Святослав Сабадош є рідним братом Любомира Сабадоша. З червня 2006 року Любомир – генеральний директор ДНВО "Комунар" (Харків). А в серпні 2015 року призначений Кабінетом міністрів України головою Державного космічного агентства України (Держкосмос). Крім основної роботи, він числиться помічником народного депутата Андрія Тетерука ("Народний фронт") на громадських засадах та позаштатним радником прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка.
Також Святослав Сабадош був керівником ТОВ "Колбонд", засновниками якого є ТОВ "Квартет" та Януш Познанський, громадянин Польщі. "Колбонд" зареєстрований у 2007 році, підприємство виробляло меблі.
Бізнес-партнером Сабадоша був і син екс-голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка Василь Вишиванюк. Сьогодні він – почесний консул Угорщини в Івано-Франківську. Василь Вишиванюк і Світлана Слободян були засновниками ТОВ "Женець", директором якої був Василь Слободян. А фірма "Женець" разом із Ярославом Володимировичем Слободяном є одним із засновників ТОВ "Квартет". У 2005 році "Квартет" створювали Володимир Слободян із Святославом Сабадошем. Фірма також займається виробництвом меблів.
А ось ТзОВ «Женець» є засновником фірми "Краєвид", де також директор – Василь Слободян. Станом на 2001 рік одним із засновників "Краєвиду" був також Володимир Ярославович Слободян, який директорував на підприємстві у 2004-2008 роках. З квітня 2013 року людина з таким ПІБ очолює Карпатський національний природний парк.
Зараз ПП "Карпатресурс", директором якого після відходу Паламарчука є Олександр Мігалін, торгує лісом, експортує пиломатеріали. Але про експорт деревини ми розповімо в окремій публікації.
Тим часом Валерій Паламарчук безуспішно намагається добитися справедливості у судах, прокуратурі і поліції. Втім, прокуратура на скарги не реагує. Кримінальні провадження не розслідуються ні Головним управлінням національної поліції в Івано-Франківській області, ні Коломийським відділом поліції. Прогресу нема: можливо, у правоохоронців надто багато роботи, аби перейматися "дитячими меблями", можливо, у Сабадошів надто серйозні родинні і партнерські зв’язки. Подібно в судах: за два роки відбулося понад 130 судових засідань, родина Сабадошів справи виграє.
Поки триває судова тяганина й імітація слідства, від "Фабрики дитячих меблів", колись працюючого підприємства, залишається хіба спогад: сировину, обладнання, готові вироби кудись вивезли, будівлі перетворюються на руїни.
Євген Гапич, спеціально для КУРСу
