– Пане Сергію, яким був цей рік для СТЕК?
Дуже непростим, напевно, найскладнішим за нашу історію. З одного боку, ми активно займалися виробничими питаннями – реконструювали мережі, наскільки дозволяли фінанси, адже через кризу ми не змогли повністю виконати все заплановане. У міжопалювальний період замінили 732 м магістральних мереж у двотрубному вимірі в районі вулиць Підгірянки, Військової, Коновальця, Заливахи та Чорновола. Відремонтували котли на нашій котельні на Індустріальній. Також ставили і продовжуємо встановлювати загальнобудинкові лічильники, нині ними забезпечені 75% наших споживачів.
Натомість після старту опалювального сезону через низький тиск газу сталася форс-мажорна аварійна зупинка котельні, яка спричинила пориви магістральних трубопроводів на Сахарова та Коновальця й додала нам роботи. Але, попри відсутність належного фінансування, ми зробили все, щоб наші споживачі були з теплом.
З другого боку, цьогоріч ми намагалися пробити стіну, як би це краще сказати, непорозуміння з НАК "Нафтогаз", державним регулятором – Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) – та профільним міністерством і вивести нашу компанію з боргової кризи. Адже не секрет, що нині СТЕК перебуває у дуже складному фінансовому стані. Ми з усіх сил намагаємося триматися на плаву.
– Тобто СТЕК зараз у критичному фінансовому становищі?
На сьогодні дуже складна ситуація, чесно кажучи, нам бракує грошей навіть на виплату зарплати, не говорячи про повноцінну господарську діяльність.
Адже з жовтня 2014 року всі кошти, які надходять від споживачів, одразу зараховуються на спеціальний рахунок, з якого банк самостійно, без участі СТЕК, відповідно до затверджених регулятором нормативів, перераховує їх НАК "Нафтогаз", ПАТ "Укртрансгаз" і ПАТ "Івано-Франківськгаз" – як плату за природний газ. Це близько 93%. Тобто нам залишається мізер – приблизно 7%. І це ще не враховуючи старих боргів перед НАК "Нафтогаз", які "зависли" з минулих років.
– Скільки нині СТЕК боргує НАК "Нафтогаз" і звідки ці борги?
На сьогодні це понад 56,4 млн грн. Щодо історії боргів, якщо коротко – держава та споживачі боргують нам, а ми боргуємо "Нафтогазу".
Нині заборгованість держави з відшкодування різниці в тарифах по населенню становить 6,1 млн грн. Щодо юридичних споживачів, а це в основному бюджетні організації, механізму відшкодування різниці в тарифах взагалі немає. НКРЕКП свідомо встановила збиткові, економічно необґрунтовані тарифи, різницю за які ніхто не повертає, усе лягає на наші плечі, а це ще близько 24,6 млн грн.
Крім того, споживачі боргують нам за тепло ще 23,7 млн грн, з яких 4 млн – це борги бюджетників. Отака невесела математика.
– Липневе підняття тарифів не покращило ситуації?
З початком опалювального сезону мешканці обурені сумами в рахунках. Але мало хто розуміє, чим спричинене таке різке зростання тарифів на тепло. Насправді це не примха і навіть не заробіток тепловиків, поясню чому.
Перш за все треба зазначити, що в тарифах на тепло для населення витрати на газ займають найбільшу частку – понад 80%. І лише 20% лишається СТЕК на всі інші витрати, необхідні для виробництва тепла: водопостачання, електроенергію, податки, зарплату, матеріали тощо. Проте насправді СТЕК і тих 20% не отримує, оскільки чинний механізм державного регулювання побудований так, що практично всі кошти, що надходять за тепло, скеровуються на рахунки газових компаній. Як я і казав, це близько 93%.
Тому й зростання тарифів ситуації не покращило. Тариф зріс виключно через підвищення ціни на газ, що подорожчав удвічі, відповідно зросла паливна складова у тарифі, яка і "з’їдає" ці додаткові кошти. Інвестиційна, ремонтна та інші складові виробництва тепла не змінилися, а залишаються на тому самому рівні з 2014 року.
Тож наш тариф досі збитковий і за період 2012-2016 років у середньому покриває фактичні витрати СТЕК на виробництво, транспортування та постачання тепла лише на 78%.
Поряд з цим у чинних тарифах СТЕК протягом 2012-2016 років не враховані реальні втрати теплової енергії в мережах, а зважаючи на жахливий стан магістральних і комунальних розподільчих мереж, вони складають близько 26%. Тариф компенсує СТЕКу лише половину втрат (13,59%), а на різницю нам доводиться докуповувати газ уже за дорожчими цінами – на покриття тих не врахованих втрат у мережах. За чотири роки це близько 30 млн грн, які пішли не на модернізацію мереж і зменшення втрат, а на рахунки НАК "Нафтогаз України" та прибутки інших газових компаній.
– Чи йде "Нафтогаз" на контакт?
Тут усе дуже складно. НАК "Нафтогаз України" протягом серпня-жовтня свідомо ігнорував пропозиції СТЕК щодо договорів на постачання газу, які укладаються на кожен опалювальний сезон, та не підписував їх. Тому ми не змогли вчасно отримати ліміти – затверджені обсяги постачання природного газу до старту сезону. Нас тягнули до останнього, і в опалювальний сезон ми вступили без лімітів.
Лише в кінці жовтня, вже після старту опалювального періоду, нам підписали договори про постачання газу для населення і бюджетних установ (договір для інших споживачів досі не підписаний) і виділили ліміти на листопад і грудень.
Суть цієї історії в тому, що за використання газу без встановлених лімітів "Івано-Франківськгаз" може стягувати з нас вартість газу у двократному розмірі, а це додаткові прибутки газовиків і свідоме доведення підприємств теплопостачання до банкрутства.
– Це проблема лише СТЕКу чи інших тепловиків також?
З початку опалювального періоду 2016-2017 років у такій ситуації опинилися майже всі теплопостачальні організації України.
Але специфіка в тому, що, на відміну від СТЕК, яка є приватною компанією, більшість українських виробників тепла перебувають у комунальній власності. Це на законодавчому рівні надає їм можливість користуватись цільовими програмами з підтримки, а також отримувати міжнародні кредити за низькими відсотковими ставками під гарантію міської влади.
Крім того, теплопостачальні підприємства комунальної форми власності, зокрема й ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", регулярно отримують суттєві фінансові дотації з міського бюджету для поточної діяльності та погашення заборгованості перед НАК "Нафтогаз України".
Такий загальнодержавний підхід до теплопостачальних організацій комунальні підприємства садить на дотаційну щорічну залежність, а приватні просто доводить до банкрутства.
– Чи зверталися ви з цього приводу до міністерства та НКРЕКП?
У нас уже є ціла колекція листів – до прем’єр-міністра, віце-прем’єра, міністра енергетики та вугільної промисловості України, НКРЕКП тощо – з відповідними пропозиціями щодо внесення змін до законодавства. Але немає жодної реакції.
Бездіяльність державного регулятора – НКРЕКП – у вирішенні проблемних питань, які виникають у стосунках виробників теплової енергії з НАК "Нафтогаз України", а також транспортуючими газ компаніями, призводить до прийняття нормативно-правових актів з врахуванням лише інтересів постачальника природного газу й повним ігноруванням проблем тепловиків. Таке відчуття, що ці акти готують менеджери Нафтогазу. Хоча НКРЕКП, як орган державного регулювання, зобов’язаний відстоювати інтереси всіх учасників ринку.
– Чи є раціональні шляхи виходу з ситуації?
Тут ще треба розуміти весь ланцюжок послуги. Щоб споживач отримав теплоносій, усе виглядає наступним чином: спершу слід купити природний газ (Нафтогаз), транспортувати його магістральними газовими мережами (Укртрансгаз), розподільчими мережами (облгази), виробити тепло на генеруючих станціях, далі транспортувати його магістральними тепловими мережами, розподільчими та внутрішньобудинковими мережами – аж тоді його отримують споживачі.
І якщо, так би мовити, "газові" суб’єкти ланцюга здійснюють прибуткову діяльність, а то й надприбуткову, то кінцевий суб’єкт – теплопостачальне підприємство – виявляється апріорі збитковим.
Шляхи виходу з цієї вкрай критичної ситуації необхідно розглядати за двома основними напрямками: заходи, які потребують негайного впровадження для стабілізації фінансової ситуації теплопостачальних підприємств, та заходи, які мають стратегічне значення і спрямовані на створення ринкових умов для роботи суб’єктів ринку.
Переконаний, що стабілізувати фінансовий стан нашої теплопостачальної компанії та утримати її від краху можна тільки при негайному перегляді складових тарифів на тепло. При цьому мають бути перерозподілені фінансові потоки та враховані обґрунтовані інтереси теплопостачальників, а не НАК "Нафтогаз України". Тариф має покривати затверджені регулятором поточні витрати і включати інвестиційний бюджет на зменшення складової втрат у мережах. У перспективі це дозволить збалансувати бюджети теплопостачальників.
Щодо погашення боргів перед газовими компаніями та виділення ними обсягів газу для виробництва тепла, то вони мають відбуватися з урахуванням інтересів усіх учасників ринку, а не лише газовиків. Ці рятівні заходи треба впроваджувати негайно! Бо зараз у нас діє принцип "газову галузь фінансуємо, а теплову руйнуємо".
Поряд із цим держава та органи місцевого самоврядування мають сформувати чітке стратегічне бачення щодо розвитку систем теплопостачання – як централізованих, так і локальних (дахових, електрокотелень тощо). І якщо буде вирішено, що такі системи потрібні, то на рівні держави, з використанням досвіду світових ринків, має бути створено новий ринок теплової енергії.
Також для реанімування теплової галузі в Україні слід запровадити дійсно конкурентний ринок газу з можливістю його закупівлі за ринковими цінами. Крім того, треба створити умови для переходу котелень на альтернативні види палива для зменшення споживання газу.
Наприклад, у деяких європейських країнах, що активно розвивають ринок теплової енергії, виробництво та постачання тепла – це конкурентний ринок, а транспортування й розподіл – ринок регульований. Такий підхід дає змогу впроваджувати стимулюючі системи тарифоутворення, які цікаві інвесторам, і дозволяє виходити на справедливі тарифи для споживачів. Інших варіантів на порятунок теплова галузь не має!
– Є реальна загроза того, що вам перекриють газ і опалювальний сезон буде зірвано?
Я не виключаю такого розгортання подій. Враховуючи бездіяльність НКРЕКП та агресивну поведінку НАК "Нафтогаз України", від них можна чекати будь-чого.
Без коштів ми не зможемо проводити господарську діяльність, платити зарплату, закуповувати матеріали, не зможемо підготуватися до наступного опалювального сезону.
НАК фактично паралізує нашу роботу, ставить під загрозу функціонування СТЕК як теплопостачального підприємства, а отже ставить під загрозу теплопостачання третини мешканців Івано-Франківська.
Без кардинальних змін на законодавчому рівні, змін підходів до ринку централізованого забезпечення тепла у державі ми приречені на банкрутство, комунальні тепловики – на шалені дотації з місцевих бюджетів, а споживачі – на низьку якість послуг за високими цінами.
Дуже сподіваюся, що нас почують, і держава зверне увагу на проблеми тепловиків. Ми зацікавлені у тому, щоб наша галузь перестала бути збитковою, готові залучати інвестиції та працювати для наших споживачів.
Сергій Павлюк, Репортер
