Наприкінці лютого цього року Бурштин засипало снігом сірого кольору. Через яких два тижні "місто енергетиків" накрив чорний дощ. Перелякані люди ділилися постапокаліптичними фото і відео у соцмережах, закликаючи владу розповісти, що й скільки викидає в повітря Бурштинська теплоелектростанція.
Найактивніші об'єдналися й рушили шукати правду до Галицької райдержадміністрації. Добилися створення робочої групи з місцевих чиновників, депутатів і активістів, яка начебто має все з'ясувати. Як і можна було сподіватися, робоча група виявилася не надто робочою й нічого досі не з'ясувала. Компанія ДТЕК, якій належить Бурштинська ТЕС, обмежилася заспокійливим прес-релізом з запевненням, що викиди відповідають "європейським нормам", і обіцянкою поступово замінити фільтри.
Ця історія – одна з багатьох на Прикарпатті й в країні загалом, яка вкотре показала, що люди не мають доступу до інформації про стан довкілля, не вміють її шукати й користуватися навіть тими нечисленними інструментами, які зараз є для цього. А тим більше не можуть впливати на прийняття рішень, які стосуються екологічних проблем. А отже, про більшість з таких проблем громада навіть не підозрює, поки не опиняється вже перед фактом. А вони не завжди такі очевидні, як чорний сніг у Бурштині.
Цю ситуацію кардинально має змінити Угода про асоціацію між Україною та ЄС – коли влада виконає передбачені нею "екологічні" зобов'язання. І поступ у цьому напрямку нарешті є. 18 грудня 2017 року набув чинності ЗУ "Про оцінку впливу на довкілля" – це стало справжнім проривом, за який довелося кілька років боротися зі спротивом промислового лобі.
Підписавши в 2014 році Угоду про Євроасоціацію, Україна зобов’язалася наблизити законодавство до норм та стандартів ЄС. Екологічна складова Угоди відображена у Главі 6 "Навколишнє природне середовище" Розділу V "Економічне та галузеве співробітництво". Загалом у сфері екології повинні бути перенесені в українське законодавство 29 директив та регламентів, викладених у тридцятому додатку до Угоди.
Україна зобов’язалася прийняти кілька екологічних законів, які дають можливість оцінити можливу шкоду для довкілля й мінімізувати її та забезпечать адаптацію українського законодавства до таких директив:
- № 2011/92/ЄС про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище (кодифікація);
- № 2001/42/ЄC про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище;
- № 2003/4/ЄC про доступ громадськості до екологічної інформації та про скасування Директиви № 90/313/ЄЕС;
- № 2003/35/ЄC про забезпечення участі громадськості у підготовці окремих планів та програм, що стосуються навколишнього середовища, та внесення змін і доповнень до Директив №№ 85/337/ЄЕС та 96/61/ЄС про участь громадськості та доступ до правосуддя.
На сьогодні вітчизняне законодавство у цій сфері лише частково відповідає вимогам ЄС. Найкраще воно виписане у частині доступу до екологічної інформації. Повна імплементація цих Директив дасть можливість розширити співпрацю з неурядовими організаціями та залучати громадськість до вирішення екологічних проблем, а отже й контролювати негативний вплив на довкілля від діяльності людини.
Доступ до інформації – між деклараціями і реальністю
На папері з доступом українців до інформації про стан довкілля – все чудово.
Право вільного доступу до такої інформації кожному гарантує сама Конституція України – стаття 50. Екологічне інформування громадян прописане й кількома законами.
Задовго до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, а саме 25 червня 1998 року, на четвертій Конференції міністрів з питань довкілля, що відбувалася в місті Оргус (Данія), Європейським Союзом і 35 країнами (серед яких була і Україна) було підписано конвенцію "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля" (Оргуську конвенцію).
Верховна Рада ратифікувала цю конвенцію 6 липня 1999 року. Відповідно до Конституції України Оргуська конвенція стала частиною національного законодавстваі і повинна забезпечити: доступ до екологічної інформації (статті 4-5); участь громадськості в обговоренні та прийнятті рішень (статті 6-8); доступ до правосуддя в справах екологічного характеру (стаття 9).
Завдяки ратифікації Конвенції у 2002 році був прийнятий закон № 254-1У "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який передбачив внесення змін до кількох законів України щодо забезпечення участі громадськості в обговоренні та прийнятті рішень, доступу до правосуддя та до екологічної інформації.
Отримати екологічну інформацію громадяни можуть, скориставшись механізмом запитів, передбачених у ЗУ "Про звернення громадян" та ЗУ "Про доступ до публічної інформації". Як зауважує директорка МБО "Екологія-Право-Людина", експертка Реанімаційного пакету реформ Олена Кравченко, запити – добрий інструмент, але не бездоганний. Високий ризик отримати порожню відписку або чиновники можуть затягувати з відповіддю.
Фото Юрія Паливоди
У відкритому доступі екологічну інформацію громадяни можуть отримати з двох основних документів – регіональної доповіді і екологічних паспортів, які готують управління екології та природних ресурсів обласних державних адміністрацій.
"Управління проводить роботу з інформування населення. Щорічна регіональна доповідь і екологічний паспорт – це два основних документи, якими ми інформуємо громадян на виконання наказів Мінприроди, – розповідає начальник відділу економіки природоохоронної діяльності, екологічного моніторингу, зв'язків з громадськістю та ЗМІ управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА Петро Кульба. – Для підготовки екологічних паспортів залучаються всі суб’єкти екологічного моніторингу. Вони нам надають інформацію щоквартально".
Кульба має на увазі Національні парки й заповідники, обласне управління водних ресурсів, обласний лабораторний центр МОЗ (колишня санепідемстанція), управління надзвичайних ситуацій – всього 15 організацій працюють на створення паспортів і регіональної доповіді, які щорічно мають публікуватися на сайтах обласної адміністрації та Мінприроди.
Насправді знайти ці документи на сайті облдержадміністрації звичайному громадянину непросто. З лівого боку шукаємо вкладку "Обласна державна адміністрація", потім "Структура ОДА", далі "Управління екології та природних ресурсів", і аж у розділі "Управління екології та природних ресурсів" знаходимо щорічні регіональні доповіді та регіональні паспорти.
Наразі інформації за 2017 рік ще нема. Петро Кульба обіцяє, що вона з’явиться десь у червні-липні, коли в управлінні зберуть всі статистичні дані. Основну інформацію дає обласне управління статистики. До підготовки щорічного екологічного паспорта залучаються також районні державні адміністрації, ОТГ, міські ради обласного значення.
Також у цьому ж розділі на сайті ОДА розміщені екологічні бюлетені.
"На основі інформації, яку ми отримуємо від водників, відділу метрології, ми стараємося щомісяця приготувати екологічний бюлетень для того, щоб можна було ознайомити населення зі станом атмосферного повітря, з станом водних ресурсів тощо", – говорить Кульба.
Управління екології збирає інформацію про найбільших забруднювачів атмосфери, про кількість води, яку використовують підприємства, кількість і склад стоків, які вони зобов’язані очищати.
На сайті ОДА останній екологічний бюлетень датується жовтнем 2017 року: у ньому дані за 2016 рік.
Чи може громада впливати?
В Україні 18 грудня 2017 року набув чинності ЗУ "Про оцінку впливу на довкілля", яким відповідно до вимог Угоди про асоціацію та європейських директив впроваджено нову європейську модель процедури оцінки впливу на довкілля (ОВД), передбачену Директивою 2011/92, замість скасованої екологічної експертизи – ЗУ "Про екологічну експертизу" втратив свою чинність.
"Це перша ластівка із 29 директив, за яку ми боролися і на національному, і на міжнародному рівнях. Боротьба тривала понад 14 років. А Угода про Асоціацію – це дієвий інструмент, який допоміг нам успішно вийти з цієї боротьби. Переможці тут всі – і громадськість, і держава, і довкілля, і наші з вами нащадки, яким ми залишимо трошки чистіше довкілля, ніж нам залишили наші батьки, – каже Олена Кравченко. – Оцінка впливу на довкілля – це один із інструментів контролю, який прийшов на заміну корумпованій і не зовсім зрозумілій, і не зовсім прозорій схемі екологічної експертизи".
Відповідно до Закону, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим до прийняття рішення про плановану діяльність. Завдяки цьому закону громадськість зможе дізнатись, яка структура проводить ОВД, та стежити за процесом роботи. Відтак, за потреби, буде мати можливість вплинути на прийняття рішення щодо дозволу на зведення об’єкта. Це своєрідний механізм впливу на процес будівництва не лише фабрик та заводів, а й, наприклад, міні-ГЕС, з якими роками борються сільські громади на Прикарпатті.
"Третьою статтею цього закону встановлено дві категорії, які визначають плановану діяльність, що підлягає оцінці впливу на довкілля. Оцінку впливу на довкілля першої категорії проводить Мінприроди, – пояснює заступник начальника управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА Андрій Пліхтяк. – Щодо другої категорії, то висновки буде надавати управління екології та природних ресурсів ОДА, тобто уповноважений територіальний орган".
Перелік першої категорії видів планованої діяльності та об’єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля, складається більш як з 20 пунктів та включає: нафтопереробні та газопереробні заводи; теплові електростанції; чорну та кольорову металургію; хімічне виробництво; будівництво аеропортів і аеродромів, автомагістралей, автомобільних доріг, що мають чотири чи більше смуг руху, автомобільних доріг першої категорії, магістральних залізничних ліній, гідротехнічних споруд, морських та річкових портів; поводження з відходами; греблі, водосховища; трубопроводи для транспортування газу довжиною понад 40 кілометрів; потужності для інтенсивного вирощування птиці та свиней; будівництво повітряних ліній електропередачі напругою 220 кіловольт або більше і довжиною понад 15 кілометрів; усі суцільні та поступові рубки головного користування та суцільні санітарні рубки на площі понад 1 гектар; усі суцільні санітарні рубки на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду та ін.
До другої категорії відносяться глибоке буріння, деякі види сільського господарства, лісництва, водного господарства, видобувної, хімічної, харчової та енергетичної промисловості, виробництва та обробки металу, переробки мінеральної сировини, будівництво індустріальних парків та залізничних вокзалів та інші види діяльності.
"Одним з важливих пунктів цього закону є залучення громадськості до процесу обговорення планованої діяльності і прийняття відповідного рішення, – пояснює Пліхтяк. – Це означає, що без громадських слухань на тій території, де планується діяльність, і без врахування громадської думки ні центральний орган, ні територіальний орган не можуть видати кінцевий документ – висновок".
Першим етапом проведення оцінки впливу на довкілля є повідомлення про плановану діяльність, яке подається до єдиного реєстру ОВД.
"Будь-який громадянин чи громадська організація мають право на стадії повідомлення подати до уповноваженого територіального чи центрального органів свої пропозиції щодо того, що вона хоче бачити у звіті оцінки впливу на довкілля і рівень деталізації цього звіту. Крім того, це повідомлення розміщається у ЗМІ на обласному рівні та в районних газетах. На цьому реєстрі зберігаються всі документи – починаючи від повідомлень і закінчуючи останнім документом – висновком оцінки впливу на довкілля, який надається уповноваженим органом", – трактує законодавство Андрій Пліхтяк.
На сьогодні в реєстрі ОВД розміщено майже два десятки повідомлень про плановану діяльність на території Івано-Франківської області. Серед наймасштабніших робіт: проведення реконструкції енергоблоку з реконструкцією електрофільтрів на вже згадуваній нами Бурштинській ТЕС, заготівля деревини на лісосіках головного користування на 31 ділянці площею 61,3 га на території Вигодського лісгоспу, є кілька повідомлень про плановане берегоукріплення та здійснення видобутку нафти, газу.
В управлінні кажуть, що громадськість не обійшла увагою нові можливості.
"На сьогодні розміщено три звіти щодо проведення оцінки впливу на довкілля. І ми провели три громадські обговорення щодо планованої діяльності. На одне громадське слухання, де розглядали можливість видобутку корисних копалин нафтогазовидобувним управлінням "Надвірнанафтогаз", прийшло аж 99 осіб", – розповідає Андрій Пліхтяк.
Не менш важливим є законопроект "Про стратегічну екологічну оцінку", який 20 березня остаточно схвалила Верховна Рада. Він також наближає законодавство України до законодавства ЄС, оскільки забезпечує відтворення підходу, закріпленого у Директиві 2001/42/ЕС та Протоколі про стратегічну екологічну оцінку, до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті.
"Стратегічна екологічна оцінка – це є практично регулювання генплану населених пунктів з перспективою на майбутнє. До прикладу, органи місцевого самоврядування залучають спеціалістів та громадськість, щоб визначити, де буде промислова зона, де будуть екологічно небезпечні об’єкти, такі як очисні споруди, полігон твердих побутових відходів. Якщо законопроект "Про стратегічну екологічну оцінку" буде прийнятий, то ніхто не зможе збудувати багатоповерхові будинки у відпочинковій зоні, – пояснює Пліхтяк. – Генплан, який пройшов стратегічну екологічну оцінку, уже відрегульований на перспективу щодо мінімальних впливів життєдіяльності людини на довкілля. Стратегічна оцінка – це оцінка попереднього ризику".
Так, у проведенні стратегічної екологічної оцінки основні функції покладено на обласні та районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування як замовників проектів документів державного планування (наприклад, генерального плану міста, обласної програми регіонального розвитку тощо). Також ці органи забезпечують інформування та вільний доступ до інформації у процесі стратегічної екологічної оцінки.
До речі, попри те, що законопроект "Про стратегічну екологічну оцінку" прийнятий щойно два тижні тому, міська влада Івано-Франківська із залученням експертів ПРОМІС задовго до цього розпочала роботу з проведення Стратегічної екологічної оцінки "Стратегії розвитку м. Івано-Франківська".
Повільно, але рухаємося
Угода про асоціацію містить положення не лише щодо співпраці України та ЄС у сфері довкілля, а й зобов’язання України здійснити певні кроки для вдосконалення екологічної політики і права найближчим часом. Останніх два роки основна увага в процесі імплементації була зосереджена на впровадженні в Україні оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки.
Тим не менше, попереду довга і складна робота. Багато термінів, протягом яких мали бути імплементовані директиви та регламенти, вже пропущені.
"За два з хвостиком роки ми справилися з двома директивами. Зокрема, з водною рамковою директивою, яка стала законом і до якої вже написаний пакет підзаконних нормативних актів, і директивою, яка стала Законом України, "Про оцінку впливу на довкілля", до якої експерти нашої організації спільно з експертами проекту Європейського Союзу, за технічної допомоги Мінприроди дописують пакет підзаконних нормативних актів. Все. Ці директиви давалися з величезним боєм, було величезне протистояння промислового олігархату – в першу чергу тваринницького бізнесу. Тобто, з таким темпом нам на 29 директив треба приблизно 14 років", – констатує експертка Реанімаційного пакету реформ Олена Кравченко.
Опимістичніші прогнози у віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванни Климпуш-Цинцадзе. В урядовому звіті "Про виконання Угоди між Україною та Європейським Союзом у 2017 році" віце-прем’єр-міністр зазначає, що країна змінюється і наближається до ЄС, а в процесі реалізації Угоди починають вирішуватися проблеми, які роками лише консервувалися.
"Я з упевненістю дивлюсь на наступний етап виконання Угоди в 2018 році, однак перед Урядом стоїть нелегке завдання. Завдяки співпраці з Парламентом у 2017 році ухвалено 23 основні євроінтеграційні закони, проте в окремих сферах залишаються значні відставання. Адаптація українського законодавства до законодавства ЄС має пришвидшитись", – оптимістично заявляє Климпуш-Цинцадзе.
Марія Гаврилюк
Матеріали публікуються в рамках проекту "Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа". Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!