fbpx

Справа Ониськіва: суд без доказів

Суспільство 14:28, 31.01, 2015

Під час судового процесу у справі про звинувачення сина колишнього івано-франківського високопосадовця у вчиненні вбивства пропали важливі речові докази – мобільні телефони вбитого Михайла Слободяна та підсудного Андрія Ониськіва.

Справу про вбивство 26-річного іванофранківця Михайла Слободяна розслідують вже майже п’ять років.

У грудні 2012 року Богородчанський районний суд визнав винним у скоєнні цього злочину 33-річного підприємця Андрія Ониськіва, який тривалий час підтримував ділові стосунки зі Слободяном, зокрема, позичав у нього гроші для розвитку бізнесу і, за версією слідства, мав перед ним невиконані боргові зобов’язання. Окрім вчинення вбивства, підсудному інкримінувався ще цілий ряд майнових злочинів щодо Михайла Слободяна, зокрема, викрадення та знищення його автомобіля. Згідно з вироком суду, Андрій Ониськів повинен був відбувати покарання у вигляді 12,5 років позбавлення волі.

Однак Апеляційний суд в Івано-Франківській області скасував вирок Богородчанського суду і повернув справу на повторний розгляд. Колегія суддів у винесеній з цього приводу ухвалі звернула увагу на відсутність у вироку інформації про знаряддя злочину (пістолет марки "Браунінг", з якого було вбито Слободяна, досі не знайдений), недостатньо досліджені докази корисливості та рекомендувала з’ясувати ймовірну причетність інших осіб до його скоєння. Слухання справи призначили у Надвірнянському районному суді.

…Михайла Слободяна знайшли убитим пострілом з пістолета в потилицю 27 березня 2010 року у закинутому бункері на території колись секретного військового містечка в Богородчанському районі. Останнім зі знайомих, хто його бачив, був Андрій Ониськів. Того дня вони разом виїхали в сторону Калуша: автомашину Ониськіва, в якій був і Михайло Слободян, зафіксували камери спостереження на Калуській трасі. Через кілька годин автівка Ониськіва знову потрапила під приціл цих відеокамер – на в’їзді до Івано-Франківська. Водій повертався один.

Згодом Ониськів засвітився перед камерами спостереження біля автомашини "ВАЗ-2109", яка належала Слободяну, на автозаправній станції в Івано-Франківську, де набирав бензин у дві п’ятилітрові каністри. За версією обвинувачення, цим бензином Ониськів на околиці міста облив "дев’ятку", в багажник якої поклав свій одяг та взуття, та підпалив її, знищивши сліди злочину. Сам же підсудний доводив, що бензин знадобився його батькові на автостоянці, на якій той влаштував суботник, – треба було руки від фарби відмити тощо.

Метою спільної поїздки Ониськіва та Слободяна начебто були оглядини якогось щебеневого кар’єру в Хусті, який вони мали придбати на спілку. Підсудний стверджує, що таку пропозицію зробив йому Слободян. За версією слідства, ініціатором був Ониськів, який в такий спосіб хотів виманити свого кредитора за місто, щоб не повертати борги. 

Як би там не було, на Закарпаття вони так і не потрапили. Дорогою Ониськів, який був за кермом свого "Нісана", чомусь звернув в сторону закинутого бункера колишньої секретної військової частини біля села Гринівка… Через два дні, коли Андрій Ониськів був затриманий, працівники міліції знайшли тут тіло убитого Михайла Слободяна.

У своїх показах на початку досудового слідства затриманий Ониськів визнав себе винним тільки у викраденні Михайлових мобільних телефонів, документів та автомобіля, який він потім спалив. У вбивстві ж він не зізнався, стверджуючи, що в бункері, куди вони удвох зайшли, раптом пролунав постріл, який його налякав і змусив утекти. І він утік, прихопивши при цьому мобільні телефони та ключі від автомашини з тіла убитого.   

А вже під час судового слідства Ониськів повністю заперечив свою причетність до злочинів проти Слободяна. Він заявив, що взяв на себе вину через недозволені методи слідства, фізичний та психологічний тиск, який на нього чинився правоохоронцями. Прокуратура провела перевірку цих звинувачень, але зловживань з боку органів слідства не виявила. 

Заперечуючи свою вину, підсудний стверджував, що він дійсно виїхав того дня з Івано-Франківська разом з Михайлом Слободяном, але на прохання Михайла залишив його на околиці села Завій Калуського району в компанії невідомих йому людей. Саме їх він називає ймовірними вбивцями. А сам він, мовляв, взяв ключі в Михайла від його машини і на його прохання відігнав його "дев’ятку" до ресторану "Смерекова хата" на околиці Івано-Франківська, де й залишив знову ж таки якимсь невідомим людям.

Однак проведене під час слідства в Богородчанському районному суді дослідження у сфері мобільного зв’язку порушило і без того хитку позицію захисту. Відповідно до зафіксованих вхідних та вихідних дзвінків з телефону Андрія Ониськіва було встановлено, що в день, коли було скоєно вбивство, він перебував на виїзді з лісосмуги поблизу закинутої військової частини.

І ось тепер цей телефон і обидва телефони жертви убивства – загадково зникли. "Пакет пошкоджений, заклеєний скотчем", – оголосив для протоколу головуючий на судовому процесі суддя Надвірнянського районного суду Іван Мужик.

Минулого тижня суд виніс ухвалу, якою зобов’язав Управління МВС в Івано-Франківській області провести розслідування і з’ясувати, куди могли пропасти важливі речові докази.

Наступне судове засідання цього нескінченного процесу відбудеться у середу,  4 лютого.

Минає п’ятий рік слідства.

Богдан СКАВРОН

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: