Фільм знімали у Львові. Над ним працював український режисер Любомир Левицький, до речі, родом з Верховини Івано-Франківської області.
Любомир став відомий як режисер після першого українського трилера "Штольня" та містичного трилера "Тіні незабутих предків". Хтось хвалив його, хтось закидав, що його фільми надто "американські". Любомир не раз відзначав, що в Україні звикли до совкового кіно, а тому щось якісне часто називають "американізованим".
Його нова стрічка "#SELFIEPARTY" – українська молодіжна комедія. Це аналог відомої американської комедії "Проект-Х". Новою кінороботою український режисер намагається довести, що вітчизняний кінематограф може бути якісним і що ми можемо знімати не тільки серйозні драми, але й легке розважальне кіно.
Щоб зняти фільм, Любомир Левицький звернувся за допомогою до львівської компанії "Vitamin Film Studio", яка узялася за продакшн стрічки – забезпечила павільйон для зйомок, кастинг акторів, знімальну техніку, зайнялась піаром картини.
Саме про процес зйомок КУРСу розповів один із працівників продакшн-студії та за сумісництвом один із акторів Назар Шпільчак. Назар – наш земляк, родом з Тисмениці.
Ідея
"#SELFIEPARTY" – молодіжна комедія.
Фільм починається зі сцени вручення дипломів в університеті, на якому відсутні кілька людей –головні герої. "Значить, учора було весело", – жартує Назар.
Напередодні четверо друзів вирішують влаштувати вечірку вдома в одного з них. Та несподівано під час гулянки на газоні знаходять труп карлика. Відповідно, хлопці не знають, що з ним робити і звідки він узявся. Згодом, коли головні герої прокинаються у відділку поліції, їх звинувачують у вбивстві карлика. Тож хлопці в ютубі по відео, яке знімали на вечірці, показують поліцейським усе, що там відбувалось.
"Весь фільм знятий ніби на телефони. Це робилось спеціально – в стилі рухомої камери, без штативів. Таке у багатьох фільмах використовують. Така тут стилістика динамічна. Вона підходить цьому кіно. Весь фільм хлопці, які потрапили в халепу, у відділку хочуть показати, що не вони вбили карлика. Відео шукають під хештегом #SELFIEPARTY", – розповідає Шпільчак.
Селфі – ідея, від якої відштовхувались автори проекту.
"Саме через весь цей ажіотаж із селфі та селфі-палками, мабуть, і був так названий фільм", – розповідає Шпільчак.
Кастинг
Знятись у кінокомедії мали можливість усі, хто забажає. Любомир Левицький організував конкурс. За його правилами, кожен охочий мав зробити селфі, а потім завантажити його на спеціальному порталі. Після того, як фото з’явились на сайті, їх ретельно переглядав режисер. Пройшов у наступний етап відбору – на камеру виконував творче завдання. Після двох етапів запрошували на кастинг. Дехто отримав головну роль, хтось другорядну, решта були задіяні в масовці. Більшість акторів другого плану, а також масовка не отримували зарплатню.
"Все було на волонтерських засадах. Майже нікому не платили. Працювали на ентузіазмі. Було багато людей, які на кастингу допомагали, бо їм просто було цікаво побачити і побувати на процесі створення кіно. Акторам масових сцен теж не платили", – розповів Шпільчак.
Назар Шпільчак теж зіграв одну із ролей у фільмі.
"Я навіть кастинг пройшов. Режисер сказав одягнути мені окуляри. Коли ж я їх одягнув, він вирішив: ти будеш чувак, який всю вечірку буде ходити і шукати презерватив. Це персонаж, який у фільмі з'являється 3-4 рази. Я ходжу, тримаючи дівчину за руку, і у всіх питаю, чи немає у них презерватива. Але мене всі посилають. Врешті презерватив знайшов, але як це сталось – одна з "фішок" фільму. В мене було чимало пристрасних сцен", – сміється Назар.
Зйомки
Знімали фільм у Львові. Назар Шпільчак зазначив, що там це дешевше, ніж у столиці.
"В Києві важче знімати фільми, ніж у Львові. В нас ще такого ніхто не робив. Тільки іноді знімали якісь серіали", – зазначив Назар.
Зйомки відбувались на дачі одного стоматолога, який має клініку у Львові. Сцени всередині будинку знімали у павільйоні.
"Ми в його будинок не заходили, він був закритий, використовували тільки двір. Трави у його дворі вже немає. Її стоптали. Там болото. Ліхтарики поламали, хоч і випадково, коли знімались сцени масової бійки. Там понад сто людей були задіяні в масовці", – розповідає Назар.
Він відзначає, що на зйомках фільму була "дивовижна атмосфера".
"На зйомках таке відбувалось, що й передати складно. Всі люди, які на це йшли, просто хотіли знятись у фільмі. Хто був згідний – цілувались, роздягались. Знімаємо загальну сцену. Хто може цілуватись на передньому фоні? Хто перший підняв руку – пішли сюди", – згадує Назар.
Зйомки тривали протягом двох місяців. То був кінець осені. Розпочинали кожного дня о сьомій вечора та закінчували о сьомій ранку.
"Дуже довгі були зміни. Деколи температура повітря була мінусова. І навіть тоді люди в шортах та майках стрибали та танцювали. Ну, це така магія кіно. Що рухає людьми, які при такі погоді щоночі приходять на зйомки? Було приємно, що вони тримались до кінця", – розповідає Назар Шпільчак.
Він зазначає, що важко знімати, коли є дуже багато людей. Особливо коли роботу їм ніхто не оплачує.
"Це прості студенти, які хочуть розважитись. На зйомках було задіяно 100-150 акторів щодня. Але ми знімали фільм – це робота. Ми старались їм це пояснювати, щоб вони виконували те, що їм говорять. Були моменти, коли знімали до п'ятої ранку і всі вже хотіли спати. Вони хочуть додому, а ти їх просиш, щоб залишились, бо ж вони були в попередній сцені, треба продовження зняти, інакше це кіноляп. Це було дуже важко. Деяких людей тримали до четвертої ранку, щоб з ними зняти всього два моменти. Вони чекали", – розповідає Шпільчак.
"Навіщо знімати на російській, а потім дублювати українською?" – не раз писали в коментарях в інтернеті.
Багато людей незадоволені, що у фільмі український дубляж записаний у студії, а не реальний звук зі зйомок. Шпільчак розповідає, що у фільмі було задіяно чимало російськомовних акторів. Але весь сценарій написаний українською. І у фільмі вони розмовляли українською.
"Я на проекті був відповідальний також за чорновий звук на майданчику. В такому проекті багато шуму, грала музика, постійно крики, потрібно керувати неконтрольованою масовкою. Нереально записати чистий звук. Було б смішно, якщо б люди "ковбасились" без музики. Навіть у дорогих проектах включають певний біт, під який згодом можна підставити будь-які танці та музику. До того ж дубляж додає ефект американського кіно, адже ми звикли слухати фільми саме з таким голосом", – каже Назар.
Сцена масової бійки
У фільмі була масова бійка, але, на диво, ніхто не постраждав. Все завдяки двом інструкторам бойових мистецтв, які кілька днів навчали людей. Тому, кажуть автори проекту, "ніхто не дістав по морді". Також у фільмі був задіяний собака, який за сюжетом належить головному герою. Одного із персонажів фільму, за сценарієм, він покусав, прокусивши навіть захисні щити під одягом актора.
Заробити мільйон
Назар Шпільчак впевнений, що якісне кіно можна зняти й на телефон, якщо є цікавий сюжет. Але якщо потрібно зняти щось професійне, то це треба робити на дорогу техніку. Хоча, каже, що є і винятки.
"Відомий фільм "Паранормальне явище" знятий на просту камеру, яка стоїть у куті, ніби камера спостереження. Бюджет у них був мінімальний, але вони на цьому фільмі підняли касу", – каже Назар.
Він вважає, що так буде і з фільмом "#SELFIEPARTY".
"В нас маленький бюджет, але фільм у прокаті має заробити свій мільйон доларів. Думаю, це буде перший в Україні фільм, який стільки заробить", – впевнений Назар Шпільчак.
Юрій Паливода
