Вже сьогодні лише у Медичному університеті навчається близько 1600 іноземних студентів, левова частина яких походить з країн Африки та Азії.
За останній рік на вулицях Івано-Франківська помітно побільшало представників інших національностей. Здебільшого це студенти – ті, які були вимушені переїхати з окупованих Луганська та Донецька. Всього до Франківська переїхало близько 700 студентів-медиків з вишів сходу України. Самі ж переселенці розповідають, що Прикарпаття обрали не випадково.
Ціни, дипломи, терпимість
Однією з головних переваг Івано-Франківська над іншими містами України іноземці називають ціни та терпимість. Студенти-переселенці зі Сходу кажуть, що зіштовхуються з проявами расизму в Івано-Франківську набагато рідше, ніж в тому ж Луганську чи Донецьку. А у порівнянні з цінами на навчання та проживання в тих же Львові, Одесі чи Києві Франківськ значно виграє. Звиклі до провінційного довоєнного Луганська, студенти краще адаптуються до проживання в невеликому Івано-Франківську. "В Україні навчатися значно дешевше, ніж в країнах Західної Європи. До того ж, легко вступити, – каже голова спільноти іноземних студентів івано-франківського медичного університету Прабхат Нараян.
Прабхат приїхав до Івано-Франківська з Індії шість років тому. Розповідає, що обрав Івано-Франківськ тому, що більшість іноземних студентів знають саме про місцевий Медичний університет і мало хто знає про аналогічний ВНЗ у Тернополі. На відміну від багатьох інших своїх сокурсників, Прабхат одразу захотів навчатися на заході України. Тому хлопець розуміє рішення більшості студентів з Донецька та Луганська переїхати на Галичину у зв’язку з початком війни. "Всі вони кажуть, що тут (в Івано-Франківську – ред.) краща атмосфера для навчання. Там (на сході України – ред.) є проблеми з навчанням та політичні проблеми. А в Івано-Франківську приємно й мирно – немає різниці між іноземними й українськими студентами. А також тут дешевше", – розповідає Прабхат.
Студент наголошує на суттєвій відмінності між навчанням на Донбасі та в Івано-Франківську: на заході України значно краще володіють англійською мовою. Співвітчизник Прабхата з Індії підприємець Маджет Ансар також акцентує на мовній обізнаності іванофранківців. «Я вчився у Луганську. Це дві різні культури – Франківськ та Луганськ. Різні люди, різні мови та більше релігійних людей. В Івано-Франківську було складно через мову, бо в Луганську ми вчили російську. Але плюс Франківська в тому, що тут люди набагато більше знають англійську мову, ніж на сході країни", – каже Маджет.
Маджет Ансар переїхав до Івано-Франківська у вересні 2014 року з Донецька, де мав заклад індійської кухні. До цього чоловік навчався в Луганську: "Всі хотіли переїхати на Захід України – далі від війни. А Франківськ добре приймав студентів, до Львова переїхати було складніше. До того ж, в Івано-Франківську ми відкрили кафе індійської кухні". Окрім ресторанного бізнесу, на Прикарпатті Маджет також виступає як агент студентів – допомагає їм подати документи та приїхати на навчання. На питання, чи перевівся хтось з іноземних студентів Донецька та Луганська навчатися в Росію, Маджет зазначає: "Всі хочуть українських дипломів, бо російські, наприклад, в Індії, визнають менше".
Але якщо в Індії українські дипломи визнають без проблем, то в Нігерії навесні 2015 року почалася ретельна перевірка рівня української освіти, яка опинилася під сумнівом в африканській країні.
Корупція, зарплати, війна
Ольга Олейніченко переїхала до Івано-Франківська з Донецької області рік тому. Її чоловік, нігерієць Елвіс Узомах, мав продовжити навчання, й подружжя під обстрілами виїхало з окупованої території. "Івано-Франківськ ми обрали, виходячи з двох критеріїв: гарне місто та медичний інститут. Але коли переїхали і почали нове життя в новому місті, то я зіштовхнулася з тим, що студенти тут трошки покинуті. Вони не знають своїх прав, а держава про них не піклується", – каже Ольга.
Аби вирішити проблему свого чоловіка та сотень інших іноземних студентів, Ольга заснувала організацію, яка має на меті допомогу студентам з інших країн. Емблема організації – "EL&OL", яка являє собою абревіатури імен Ольги та її чоловіка Елвіса. "Студенти, які покинули зону АТО, не можуть навіть забрати свої оригінальні документи. До того ж, викладачі часто не знають англійської, а отже, студенти не можуть отримати достатньо інформації", ––пояснює дівчина. Часто іноземних студентів сприймають як джерело легкого прибутку й ті ж агенти намагаються взяти з абітурієнтів з Нігерії, Індії чи інших країн якомога більше грошей. З цією проблемою Ольга та її чоловік зустрічалися неодноразово. Окрім Івано-Франківська, ініціатори створення організації планують задіяти й інші міста та вивести організацію на всеукраїнський рівень. Вже зараз подружжя проводить моніторинг серед іноземних студентів, аби краще зрозуміти їхні проблеми та бажання. Далі ж у планах випуск англомовного буклету, де іноземці зможуть знайти відповіді на всі питання: про міграцію, про свої права, про українську культуру.
Основною проблемою навчання в Івано-Франківську Ольга називає корупцію: "Бюрократія та корупція з’їдають багато часу та грошей, тому студенти замислюються на тим, що краще не лишатися в Україні". Прабхат і Маджет також розповідають, що мало хто прагне залишитися працювати в Івано-Франківську чи в будь-якому іншому місті України. Причина в зарплатах, зазначають чоловіки. "Майже ніхто не хоче лишатися, бо в Україні з медичною освітою в тебе немає майбутнього. Якщо український лікар отримує в місяць 100 доларів, то індійський – 1000 доларів. Проблеми також з тим, щоб почати будь-який бізнес тут. Я залишився, бо в мене українська сім’я", – каже Маджет Ансар.
В Індії, розповідають студенти, з українським дипломом ще необхідно пройти річну інтернатуру й здати іспити – тільки після цього лікар отримує ліцензію й починає працювати. Дехто ж продовжує навчання в Західній Європі. Не дивлячись на плани поїхати, іноземні студенти в Україні вивчають державну мову, хоч на вивчення йде декілька років.
Окрім війни, низьких зарплат та корупції, їх також лякає відповідь на питання: чи кожен українець зможе довіряти лікарю іншої раси?
Марійка Шелія
