КУРС продовжує цикл публікацій про вілли і пансіонати Гуцульщини, збудовані до Другої світової війни. Ці унікальні дерев'яні, рідше кам'яні, споруди поєднували здобутки тогочасної європейської архітектури з самобутнім гуцульським народним стилем. Витончені, елегантні, неповторні, вони або не пережили воєнного лихоліття, або ж виявилися чужими й непотрібними в радянську епоху. Але залишилися документи, світлини, людські історії…
Цікаво, який з рекреаційних закладів був першим в курортному селищі? Звичайно, місцем відпочинку мандрівників вже з 1895 року був "Дворек Чорногірський", але це був туристичний притулок, "схронисько" при в’їзді в Ворохту біля першого кам’яного моста з віадуком. В кінці XIX століття в курортному населеному пункті був збудований Дім Здоров’я, або санаторій священиків-катехитів "Księżówka". В 1905 році з’явилась так звана "Колонія дітей функціонерів залізниці". Згодом було зведено санаторій купців і помічників торгових. І тільки в 1912 році, як зазначено в "Путівнику по курортах і місцевостях кліматичних Галичини", споруджено санаторій доктора Францішка Міхалка, нині це санаторій "Гірське повітря", який помилково називали "Перша санаторія".
З проведенням в 1894 році залізниці Станіславів-Воронєнка Ворохта з її цілющим мікрокліматом і чудовими ландшафтами стала привабливою місцевістю для будівництва рекреаційних закладів. На сході від лінії залізниці, поблизу вокзалу, під стрімким схилом пагорба в кінці XIX століття талановитими гуцульськими майстрами-будівничими побудована велична дерев’яна споруда санаторію священиків-катехитів т. зв. "Księżówka".
Читайте також: Як залізниця перетворила Ворохту на «перлину курортів»
Автором проекту цього рекреаційного закладу був Юліуш Войцех Белтовський (1852 – 1926), професор львівської Промислової Школи. Це був надзвичайно обдарований митець. Його знають як різьбяра, маляра, дереворитника і золотаря. Белтовський особисто виконував сакральні різьби, зокрема Ісуса Христа і Богоматері, дванадцять плоскорізьб апостолів для кафедрального собору в Перемишлі в 1901 – 1902 роках, дерев’яну скульптуру Божої Матері для костелу в Сарнках Долішніх. Також він є автором пам’ятника в камені Владиславу Ягайлу в Городку Ягелонському (1903) та автором проекту вівтаря костелу Кармелітів у Львові, іконостасу церкви в Руднику біля Ніська. Відомі і архітектурні праці Ю. В. Белтовського. Це, зокрема, проект будівлі разом з інтер’єром дерев’яної каплиці Св. Анни на Плазувці на Підгаллю в 1891-1892 рр. і, звичайно, санаторію священиків-катехитів та костелу в Ворохті тоді Надвірнянського повіту Станіславівського воєводства.
Будинок санаторію священиків у Ворохті був дерев’яний, двоповерховий, з кількома кімнатами на рівні третього поверху мансардного типу, покритий черепицею. Він мав просторі тераси з західного і південного боку на рівні першого поверху, а на рівні другого – відкрита тераса виходила на південь. Дах увінчував тонкий шпиль з ковчежком при основі з невеликою скульптуркою Ісуса Христа.
Будинок був просторий, розрахований на 50 місць. Значну площу займала каплиця, де відправлялась Літургія і куди приходили на богослужіння римо-католики Ворохти, які, як правило, працювали на тартаку і залізниці.
В санаторії відпочиваючі приймали індивідуальні гідропроцедури, повітряно-сонячні ванни, дієтичне харчування, мандрували околицями Ворохти. Функціонувала добре облаштована кухня.
Дім Здоров’я мав спеціально підібрану бібліотеку, де, крім теологічної літератури, була й художня. Збереглась одна книжка з цієї книгозбірні з штампом "Bibljoteka Księżówki w Worochie".
В санаторії відпочивали і оздоровлювались священики Львівської Архідієцезії католицької церкви, викладачі теологічного факультету університету Яна Казимира у Львові, єзуїти – члени чернечого ордену римо-католицької церкви (лат. Societas Jesu – Товариство Ісуса).
Газета "Kurjer Stanislawowski" 30 липня 1905 року повідомляла "В Ворохті у місцевому санаторії відпочивав архієпископ католицької церкви Більчевський, який в місцевій каплиці відправив Богослуження, провів катехизацію дітей і відвідав два відпочинкові табори станиславівського відтинку залізниці. З Ворохти виїхав 22 липня 1905 року".
Святий Архиєпископ львівський Йосип Більчевський (1860 – 1923) сприяв спорудженню костелів і каплиць, шкіл і дитячих садків, дбав про бідних. Його святе життя, сповнене молитвою, працею і ділами милосердя, привело до того, що його визнавали і шанували представники всіх конфесій, обрядів і національностей. Відійшов з цього світу 20 березня 1923 року в ореолі святості. Згідно зі своїм бажанням похований на Янівському цвинтарі у Львові, де ховали бідних, бажаючи спочити серед убогих, для яких був батьком і опікуном. Архиєпископ Йосип Більчевський проголошений святим Католицької церкви. Перший етап беатифікаційного процесу завершився 18 грудня 1997 року проголошенням його героїчних чеснот Святійшим Отцем Іваном Павлом II. А 26 червня 2001 року під час апостольської подорожі в Україну Папа Римський Іван Павло II беатифікував цього Апостола Божого Милосердя на святого.
У зв’язку зі збільшенням населення Ворохти латинського віровизнання в 1900 році вирішено спорудити тут костел на 250 місць. Для реалізації цього амбітного проекту Товариство Взаємної Допомоги Капеланів, представлене в Ворохті Домом Здоров’я священиків, створило комітет будови костелу на чолі з священиком – доктором теології Владиславом Алоїзом Йоуганом. Досить швидко було зібрано 34 тисячі корон для закупівлі земельної ділянки і будівництва костелу, з них самі священики склали 28 тисяч. Проект костелу безкоштовно виконав професор Ю. В. Белтовський, а керував будівництвом Лазорський, який в процесі будови дещо відступив від первинного задуму.
Читайте також: Вілли і пансіонати старої Гуцульщини: "Вчительська Оселя" у Ворохті
1 липня 1906 року костел Успіння Божої Матері в Ворохті, розташований поряд з Домом Здоров’я священиків, був посвячений деканом Станіславівським о. Йосипом Піскевичем. Спочатку в костелі служив літургії душпастир Валеріан Весоловський, емиритований парох Старої Гути на Буковині. Згодом функції душпастиря в костелі Ворохти виконував парох Делятинського парафіального костелу о. Йосип Чернятович, йому допомагали священики, які відпочивали в санаторії "Księżówka". Наприклад, в Метричній книзі смерті парафіяльного костелу є запис, що 30 червня 1910 року Йосипа Дудзіка (батька війта Ворохти – С. Ф.), цісарсько-королівського почмайстра, уродженця Устечка біля Заліщиків, який помер у віці 90 років, похоронив управляючий "Księżówku", отець доктор Алоїз Йоуган, емеритований професор теології у Львові.
Костел Ворохти був у віданні Товариства Взаємної Допомоги Капеланів м. Львова, але підпорядковувався парафіальному костелу в Делятині. В другій половині 30-х років ХХ століття парох в Делятині о. Ян Палиця намагався вивести костел Успіння Божої Матері з-під підпорядкування парафіального костелу і зробити його центром самостійної парафії, куди б відносились католики Яблуниці, Татарова і Воронєнки. Однак через початок війни цю реформу не вдалось завершити.
Читайте також: Вілли і пансіонати старої Гуцульщини: вірменське "Усамітнення" у Ворохті
В роки Другої світової війни будівлю санаторію священиків-катехитів було пошкоджено, там ніхто не проживав, і з плином часу цей шедевр дерев’яної архітектури на Гуцульщині був зруйнований. Залишилось декілька світлин, поштівок, книга з бібліотеки "Księżówku" та спогади про перший санаторій Ворохти XIX століття.
Світлана ФЛИС, краєзнавець
Цікавить житло і відпочинок у Карпатах? Вам допоможе karpaty.ua –
безліч цікавих пропозицій!
