fbpx

Вілли і пансіонати старої Гуцульщини: статусна "Скарбівка" у Ворохті збирала еліту Речі Посполитої і Європи

Наша історія 10:03, 18.08, 2014

До найреспектабельнішого пансіонату міжвоєнної Ворохти "Скарбівка" приїжджали на відпочинок фінансові урядовці Галичини, тут бували міністр фінансів Польщі, керівники воєводств, іноземні аташе та гості з Франції, Голландії, Німеччини.

КУРС продовжує цикл публікацій про вілли і пансіонати Гуцульщини, збудовані до Другої світової війни. Ці унікальні дерев'яні, рідше кам'яні, споруди поєднували здобутки тогочасної європейської архітектури з самобутнім гуцульським народним стилем. Витончені, елегантні, неповторні, вони або не пережили воєнного лихоліття, або ж виявилися чужими й непотрібними в радянську епоху. Але залишилися документи, світлини, людські історії… 

 

Читайте також: Вілли і пансіонати старої Гуцульщини: як у Микуличині королева Ядвіга перетворилася на Афродіту

 

До Другої світової війни Ворохта здобула славу популярного європейського курорту, а ще – центру зимових видів спорту: лижних змагань та стрибків з трампліна. Ворохту нерідко називали "другим Закопанем". На 1 січня 1939 року населення Ворохти було вдвічі більшим, ніж у Яремчі, відповідно 2700 і 1300 осіб (за В. Кубійовичем). В 1936 році у Ворохті відпочивало 4500 осіб. В курортному селищі функціонували готелі "Кляпер", "Ясна", близько сорока пансіонатів, в тому числі "Варшав’янка", "Світовид", "Оаза", "Ліліанна", "Золотий Ріг" і, звичайно, "Скарбівка".

В оточенні смарагдового лісу, на пагорбі напроти костелу Успіння Божої Матері, "Скарбівка" панувала над місцевістю. Збудована в 1928 році з кедрової сосни, на високому кам’яному фундаменті, з гостроверхим, вкритим червоною черепицею дахом, вона вирізнялася респектабельністю і розкішшю. Будівля мала безліч декоративних елементів, філігранно оздоблені крокви, колони, які підтримували навіси над балюстрадами ґанків, майстерно різьблені об’ємні елементи балконів. Зберігаючи чистоту найдавніших форм гуцульського стилю, "Скарбівка" сприймалася як бездоганно завершений художній твір, ідеально вписаний у ландшафт.

Це був найбільший пансіонат у Ворохті. До послуг відпочивальників надавалось 48 кімнат на 100 осіб. Ціна номера з утриманням у 1935 році становила 6-8 злотих за добу, ціна купелі – 1,5 злотих.

"Скарбівка" належала до пансіонатів першої категорії: кімнати тут були просторі, гарно умебльовані, мали електричне освітлення, протічну воду, каналізацію, ванни. У готелі була першорядна кухня і кваліфікований обслуговуючий персонал.

 

Читайте також: Вілли і пансіонати старої Гуцульщини: готель Гануса в Яремчі

 

На початку 30-х років ХХ ст. такі оздоровчі заклади, як пансіонати "Скарбівка", "Лєна", Вчительська Оселя, санаторій каси хворих Дрогобича і Станіславова в Ворохті мали свої невеликі електростанції. Однак після смертельного випадку на електрівні в "Скарбівці" підприємливий війт В. Доманський, інженер за освітою, отримавши кредит у Фонді праці, збудував розподільчу електричну мережу довжиною 5,5 км. Її вартість становила 20 000 злотих. До речі, ворохтянські вулиці, за цим проектом, мали освітлюватись сорока двома "напівнічними" і шістнадцятьма "цілонічними" лампами потужністю 60 Вт.

Дотримання санітарних вимог в пансіонатах міжвоєнного періоду суворо контролювалось воєводством. Начальник відділу охорони здоров’я Станиславівського воєводства Андрій Крисінський особисто підписав звіт про інспекцію до Ворохти комісії з дня 18 січня 1934 року. Того року "Скарбівку" перевіяли повітовий лікар з Надвірної д-р Вишнєвські, лікар курорту Ворохти д-р Жулцінські, комісар Ради комісії курорту в Ворохті і одночасно управитель пансіонату "Скарбівка" Маєвський і комендант місцевого постерунку поліції. Оцінка була високою: пансіонат належно обладнаний, має свою електрівню, добре обставлені кімнати, обширну кухню з підлогою з плиточок, порядок в пансіонаті відмінний. Однак були й зауваження щодо недостатнього рівня води в криниці, в кімнатах правого крила приміщення в підлогах є шпари внаслідок розсихання, а на кухні подали занадто кислу капусту. Звичайно, всі приписи були взяті до уваги.

Щодо управителя "Скарбівки" і одночасно комісара Ради комісії курорту у Ворохті пана Маєвського місцеві люди пригадують, що він був чорнявий, високого зросту, не гоноровий і мав добрий характер. М. Санкович розповідав, що Маєвський мав маленького сивого коника і малий фіакр на дві особи. Пан сам собі фірманив і доглядав за тим коником. Упряж мав дуже гарну, вироблену косівськими майстрами-лимарями. Їздив взимку маленькою залубнею, а на шиї коника був цілий пас шелестів (дзвіночки закритої форми – авт.).

Оскільки Ворохта була столицею зимового спорту в Галичині, найбільше відпочиваючих в пансіонаті "Скарбівка" було в цей період. Як повідомлялось в "Щоденних рапортах польської поліції", "…16.II.1934 о годині 8 прибув до Ворохти спеціальний потяг відпочинковий". Він складався зі 100 осіб, половина з яких були французами, решта голландці, німці, данці, чехи. Частина гостей залишилась у Ворохті, а частина з міністром фінансів Яном Пілсудським відбула на прогулянку в Яблуницю на однойменному перевалі.

 

Читайте також: Вілли і пансіонати старої Гуцульщини: "Український хмародер" у Ямній

 

В рапорті від 11 лютого 1934 року повідомлялось, що того дня о 13.01 год. приїхав до Ворохти на кількаденний побут аташе, німецький генерал Шундлер з дружиною і замешкали в пансіонаті "Скарбівка". 24 серпня 1934 року у Ворохту на декілька днів прибув генерал Замойські, заступник шефа Головного штабу оселився в цьому ж пансіонаті фінансових урядовців з метою проведення "урльопу відпочинкового". 30 серпня сюди ж прибув з метою відпочинку посол сейму Шадзінські. 2 січня 1936 року о годині 17-ій прибув до Ворохти воєвода Станіславовський, який замешкав в пансіонаті "Скарбівка" з родиною. Побут пана воєводи, як повідомлялось в рапорті, повинен тривати тут до 7 січня.

Звичайно, пансіонат "Скарбівка" мав вишколений персонал і охорону. Тут не траплялось таких прикрих випадків, як у ворохтянській "Оазі", де 10 лютого 1934 року у власника однойменного пансіонату Броніслава Нєвяровського зник браунінг марки "Meljor" №12472 калібру 6.35 вартістю 50 злотих, чи в пансіонаті "Ліліанна", де 17 січня 1934 року у власниці Ядвіги Звістовської з касетки в незамкненому бюрку зникла брошка діамантова на золотому підложжі вартістю 600 злотих…

На жаль, пансіонат "Скарбівка" до наших днів не зберігся. Як розповідають старожили, влітку 1944 року в нього влучила бомба, завдавши великих пошкоджень. Решту зробили час і люди. Про славний пансіонат зараз нагадують тільки руїни електрівні, яка давно не дає світла.

 

Якщо Вас цікавить житло і відпочинок у Карпатах, Вам допоможе сайт karpaty.ua – безліч цікавих пропозицій!

Світлана Флис, краєзнавець

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: