fbpx

Вілли і пансіонати старої Гуцульщини: як у Микуличині королева Ядвіга перетворилась на Афродіту

Наша історія 16:26, 06.08, 2014

Звичайна сільська вчителька Анна Мотрук врятувала унікальний пам’ятник королеві Ядвізі, встановлений на подвір'ї санаторію Львівських академічних шкіл у Микуличині. Пані Анна зуміла переконати комуністичну владу, що це не покровителька студентства Ядвіга, а… давньогрецька богиня вроди і кохання Афродіта.

КУРС продовжує цикл публікацій про вілли і пансіонати Гуцульщини, збудовані до Другої світової війни. Ці унікальні дерев'яні, рідше кам'яні, споруди поєднували здобутки тогочасної європейської архітектури з самобутнім гуцульським народним стилем. Витончені, елегантні, неповторні, вони або не пережили воєнного лихоліття, або ж виявилися чужими й непотрібними в радянську епоху. Але залишилися документи, світлини, людські історії… 

 

Читайте також: Вілли і пансіонати старої Гуцульщини: готель Гануса в Яремчі

 

Село Микуличин на Яремчанщині стало відомим рекреаційним центром ще з кінця XIX століття. Сюди приїжджали на оздоровлення з усієї Європи. Тогочасні путівники презентували Микуличин як жентичний курорт (жентиця – сироватка, побічний продукт сироварництва, надзвичайно корисний для людського організму). На численних полонинах довкола Микуличина випасались корови, вівці, кози, а сир, будз, вурда, тепле молоко, сироватка допомагали поправити здоров’я гостям з далеких міст.

В 1879 році саме в Микуличині відкрився перший на Гуцульщині ресторан. Популярністю користувалися гостинний Дім Анни Бауерової (від 2 корон за добу), пансіонат доктора Глушкевича (від 6 корон щоденно). В 1901 році львівське товариство "Народна Гостинниця" орендувало в пароха о. Тадея Галайчука віллу поблизу залізничного вокзалу і відкрило там український готель, де працювали бібліотека з читальним залом і бар.

Микуличин 1890-го року відвідала англійська письменниця шотландського походження Мері Дові. Тут вона прожила цілий місяць. Згодом у своїй книзі "Дівчина в Карпатах" шотландка визнавала одяг селян Микуличина найчарівнішим, а особливо зачарували її постоли й кептарі.

У міжвоєнний період мандрівники могли зупинитися на відпочинок в Микуличині в трьох станціях туристичних, готелі Здіслава Шера, пансіонаті «Говерла», віллі Я. Богутського, Домі Здоров’я друкарів львівських, санаторії Львівських академічних шкіл.

Санаторій Львівських академічних шкіл в Микуличині функціонував вже в 1935 році, хоча в 1936 році він зазнав значних архітектурних змін. Будинок був дерев’яний, з високим цоколем, двоповерховий, з мансардою, просторою кухнею і широкими коридорами. Він знаходився в центрі села поблизу цвинтаря навпроти будинку лісничого біля центральної дороги.

Цей відпочинковий заклад мав численний персонал, а також, за свідченням видатного польського літературознавця Артура Гутнікевича (1916 – 2005), вести господарство допомагали ще й сестри-монахині.

В санаторії Львівських шкіл академічних відпочивали студенти і викладачі Львівського університету, Львівської політехніки та інколи приїжджали викладачі Краківської Ягеллонської академії. Як згадував абсольвент Львівського університету, а в повоєнний час викладач університету Миколи Коперніка в Торуню А. Гутнікевич, умови відпочинку студентів у Микуличині були ідеальними: світлі помешкання, стала лікарська опіка, доброзичливий персонал, кельнери в білих маринарках, добірне товариство літників (туристів) і колежанок-студенток, прогулянки околицями села і підкорення гірських вершин залишали найкращі враження. В книзі "Місто, якому завдячую багато. Модерновий Львів" Артур Гутнікевич розповідав, що в 1939 році ура-патріотична антинімецька пропаганда, доводила, що, коли дійде до війни, Польща однозначно виграє. Щиро переконані, що Захід (англійці і французи) допоможе полякам, студенти, які в серпні 1939 року від’їжджали з відпочинку в санаторії Львівських шкіл академічних в Микуличині, прощались з вигуком: "Do zobaczenia w Berlinie!” ("До зустрічі в Берліні!").

Під час відпочинку в Микуличині студенти радо спілкувались з місцевим населенням, збирали етнографічні матеріали, брали участь в концертах, а також в політичних заходах, що проходили в селі. В "Щоденних рапортах польської поліції" від 21 серпня 1937 року відзначено, що дня 15 серпня ц. р. о 10 годині при державному тартаку і надлісництві в Микуличині відбулась в залі надлісництва урочиста академія з нагоди річниці "Чуда над Віслою". Дальше в рапорті зазначено, що одним з виступаючих був Болеслав Круковський, студент Політехніки у Львові, який перебував в Академічному Домі Здоров’я в Микуличині.

В травні 1938 року на подвір’ї академічного санаторію в Микуличині був встановлений пам’ятник опікунці студентства королеві Ядвізі. Скупі дані з Енциклопедії популярної PWN засвідчують: "Ядвіга (бл. 1374 – 1399), королева польська від 1384, дочка Людовіка Великого, від 1386 – дружина Владислава Ягайла. У 1387 році прилучила землі галицькі до Польщі. Спричинилася до відновлення Краківської Академії». Є дані, що проект пам’ятника в Микуличині виготовила Яніна Петрі. Скульптуру королеві Ядвізі встановлено на високому постаменті. У лівій руці вона тримає макет Краківського Ягеллонського університету. Праву руку скульптури (в якій, за одними відомостями, була чаша, за іншими – розп’яття) у 1945 році пострілом зруйнував червоноармієць. Пізніше, як свідчила Анна Мотрук, вчителька, до помешкання якої прилягає територія колишнього санаторію, військові намагались знищити скульптуру повністю. Але жінка запевнила, що це пам’ятник не Ядвізі і не Діві Марії, а грецькій богині краси Афродіті. Відповідальний комісар зажадав підтвердження з Москви, і вчителька написала в ЦК КПРС листа, звідки отримала рятівний вердикт – "комуністи дуже шанують стародавнє грецьке мистецтво". Так скульптуру було врятовано.

 

Читайте також: Вілли і пансіонати старої Гуцульщини: "Український хмародер" у Ямній

 

Щоб пам’ятник менше привертав увагу (а скульптура покровительки студентства розташована біля шосе Івано-Франківськ – Рахів), Анна Мотрук обсадила його високими деревами. В часи незалежної України, коли ховати Ядвігу відпала потреба, дерева були зрізані. Зараз цей унікальний пам’ятник, до якого приходять сотні туристів, потребує негайної допомоги. Перш за все, необхідно почистити скульптуру, підмурувати дещо пошкоджений постамент. Можливо, першим кроком для збереження має стати внесення цієї скульптури до державного реєстру культурної спадщини.

На жаль, доля не була прихильна до будівлі санаторію Львівських академічних шкіл. В часі Другої світової війни тут йшла лінія фронту, в будівлю влучив снаряд, а після війни вона зазнала остаточного руйнування. Про відпочинок в цьому санаторії в міжвоєнний період нагадують книги, документи, пам’ятник королеві Ядвізі та сходи з боку центральної дороги, які збереглись в первісному вигляді. Сходи в минуле.

 

Якщо Вас цікавить житло і відпочинок у Карпатах, Вам допоможе сайт karpaty.ua – безліч цікавих пропозицій!

Світлана Флис, краєзнавець

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: