Мешканці Голошино піднялися на протест, коли побачили, що у русло Білого Черемоша ТОВ “Гідропауер” загнав важку техніку і почав будівництво міні-ГЕС. Люди розповідають, що сільський голова не погодив з громадою це будівництво, як того вимагає законодавство.
Вже згодом громада дізналася, що у межах села заплановане будівництво ще чотирьох малих гідроелектростанцій. Три з них має споруджувати зовнішньоекономічна асоціація “Новосвіт”, а одну – приватний підприємець Валерій Миронюк.
Голошинці переконані, що жодні “соціальні пакети”, обіцяні так званими інвесторами, не виправдають убивства ріки. Люди бояться, що з будівництвом п’яти ГЕС загине вся червонокнижна риба, від ріки залишиться мертве сухе русло, але при цьому ще й збільшиться небезпека від паводків.
Майже два місяці тому селяни поставили блокпост при в’їзді у села Біла Річка та Голошино на березі Білого Черемоша. Люди вимагають негайно зупинити будівництво ГЕС та змушують забудовника прибрати свою техніку з ріки. Кілька разів до мешканців виїжджало керівництво Верховинського району. Людей переконали пропускати транспорт. Втім, як стверджують селяни, вони весь час чергували, щоб на будову не завозили нову техніку та будівельні матеріали.
У день позачергової сесії Голошинської сільради, 7 липня, на свято Івана Купала, люди прямо з церкви зорганізувалися біля блокпоста. Підтримати громаду приїхали представники обласної та районної Самооборони.
“У нас і без ГЕС під час стихії вода затоплювала городи і зносила хати. Ми живемо біля самої річки. Якщо ще раз почнеться повінь, то нам тут не жити”, – каже жителька села Ганна Федорчак.
“У нас будують і греблеві, і дериваційні ГЕС. Ми розуміємо, коли буде великий забір води, буде зменшуватися рівень води в річці, відповідно зменшиться рівень ґрунтових вод. Ми живемо всі на рівні річки, відповідно впаде вода в криницях. Ми маємо приклад на річці Пробійнівка, де вже діють дві ГЕС, ми бачимо, що там то є вода, то її нема, то вона брудна, то вона якась з мазутом, – розповідає жителька села Тамара Тимофійчук. – У громади села згоди жодної ніхто не питав. Вони рвуть скалу, це знову ж таки – будуть провокуватися зсуви. Коли перегородять річку, зникне форель. А про який туризм можна говорити, якщо декілька кілометрів річка буде йти у величезних іржавих трубах? Тому ми категорично проти будь-яких ГЕС, ми хочемо, щоб це залишилося рекреаційною зоною, у нас є незаймана природа і нехай би вона такою збереглася”.
А Олексій Яремійчук з Білої Річки розповідає, як потерпають місцеві жителі від уже збудованих у сусідньому селі Пробійнівка двох міні-ГЕС.
“Промивка турбіни йде якимось таким мильним розчином. Спочатку вони промивали вдень, а коли люди почали жалітися, вони почали промиватися вночі, якщо зайти в той моменту у воду, то шкіра покривається прищами і дуже свербить. Худоба, яка пасеться у Гриняві, нижче цих міні-ГЕС, воду з річки не п’є взагалі. У криницях, які знаходяться по руслу річки Білий Черемош, вода іде з Черемошу. То як ми можемо цю воду вживати? Зимою лід на Білому Черемоші чистенький, прозорий, а на Пробійнівці він темний з рожевим відтінком”, – каже Олексій Яремійчук.
Йдемо з людьми на позачергову сесію сільської ради. Жоден з трьох інвесторів на сесію не з’явився, хоч обіцяли. У порядку денному одне питання – “Про припинення будівництва ГЕС на території Голошинської сільської ради”. Втім, питання на голосування голова села ставить інакше:
“Хто за це, щоб на території Голошинської ГЕС будувалися гідроелектростанції, прошу підняти руки”, – сказав голова.
Ніхто руки не підняв, відповідно робить висновок, що депутати “проти”. А значить, рішення “Про припинення будівництва ГЕС на території Голошинської сільської ради” прийнято. При цьому голова під час сесії кілька разів наголошує, що перебуває при владі 21 рік, тож у майстерності проводити сесію немає йому рівних. Після зауважень самооборонівців та юристів голова пропонує проголосувати за відміну найпершого рішення, яке стосується будівництва міні-ГЕС, прийнятого у 2009 році.
При цьому роз’яснює громаді, нібито таким рішенням сесія відміняє усі інші попередньо прийняті. Однак і таке формулювання не задовольняє селян. Вони наполягли, щоб сесія скасувала кожне рішення зокрема, яке стосується будівництва міні-ГЕС, що і зробили депутати.
Сільський голова Ярослав Федорчак явно не задоволений рішенням позачергової сесії. Однак запевняє, що прислухається до волі громади. Зізнається, що саме він привів в село інвесторів з метою збільшити сільський бюджет, а тепер громада протестує.
“Пробійнівська сільська рада відкрила дві гідроелектростанції, я на тому відкритті був. Були всі перші особи району-області і сказали, що це дуже прибутковий бізнес. Через місяць відкрили ГЕС у селі Яблуниця Путильського району. Теж там був, і я собі подумав, я що – дурніший, можу знайти тих самих інвесторів. Пішов я, зайнявся цією справою, знайшов цих інвесторів, привіз їх сюди”, – розповідає Федорчак.
З 2010 року, каже він, десять разів возив дозвільні документи у прокуратуру. За цей час фірми виробляли дозвільні документи.
“Я був чи не найкращий голова, який знайшов цього інвестора. Прийшов цей час, коли нова влада прийшла до влади і я зробився найгіршим сільським головою, злочинцем, хабарником…” – нарікає війт.
Кожен з інвесторів, за його словами, мав сплатити у бюджет села по 300 тисяч гривень.
“На цей час я вибив з цього “Гідропауера” 99 тисяч гривень. Поміняв вікна, двері, – показує на сільську раду. – І вони були зареєстровані в нашій сільській раді, щоби падав прибутковий податок кожного місяця з цих міні-ГЕС”.
Відтак проговорився, що один інвестор сам привіз вікна, а інший – подарував музичний центр. Крім того, вони виділили п’ять тисяч гривень сім’ї, в якої згоріла хата.
“За підсумками 2013 року від попередніх голів РДА і голови райради вручив їм (інвесторам – ред.) грамоти за підтримку матеріального становища села Голошино”, – підсумував Федорчак.
Чому голова села вирішив, що у депресивному селі з бюджетом, якого, за його словами, вистачає на сім місяців, 100 тисяч гривень перш за все варто потратити на нові вікна у сільській раді, не зрозуміло. При цьому екологічні ризики від будівництва міні-ГЕС він не вивчав. А доказами “авторитетності” інвесторів є, на його думку, грамоти від попередньої влади.
“У мої обов’язки як сільського голови не входить вивчати оце все. Це входить у обов’язки професорів, служб, які дають висновки”, – каже він.
Ще одним аргументом доцільності будівництва міні-ГЕС голова села називає тисячі міні-ГЕС у Польщі та Грузії.
Ріку загнали в труби
Думки мешканців села Голошино та його голови кардинально розходяться. Тож вирішуємо самі перевірити, наскільки правдиві розповіді про вже споруджені у районі ГЕС та перевірити, що доброго побачив у їх відкритті сільський голова.
Починаємо тур з Голошинської ГЕС, яку почали будувати нещодавно.
На місці будівництва один охоронець. Він не знає, хто і що тут будує, попри те, що поруч висить стенд з технічними показниками ГЕС. На стенді вказано, хто замовник та виконавець робіт, контакти тощо. Біля річки стоїть техніка та будівельні матеріали. Забудовник зніс скелю, скіс закріпив металевою сіткою та почав зводити греблю.
Їдемо до першої збудованої в районі “Пробійнівської ГЕС”, яку споруджував підприємець Валерій Миронюк.
ГЕС розташована на роздоріжжі сіл Грамотне та Пробійнівка за кілька кілометрів від румунсько-українського кордону на річці Пробійна.
Миронюк зацікавився будівництвом цієї ГЕС ще у 2007 році. Того ж року завіз у село перші труби та почали будівництво. В 2009 році спеціальна комісія прийняла рішення про введення Пробійнівської ГЕС в експлуатацію, а в 2010 ГЕС вже працювала. Інвестор, який зареєстрував підприємство у районі, по завершенню першого року експлуатації ГЕС перерахував 10% (400 тис. гривень) від прибутку до бюджету, як цього вимагає законодавство. 200 тис. з цієї суми надійшло до бюджету села. Як розповідають місцеві мешканці, Миронюк допомагав місцевій школі. Побудував автобусну зупинку.
Однак ніяких громадських слухань щодо будівництва ГЕС у селі не проводилося і місцеві мешканці мало уявляли, як виглядатиме гідроелектростанція. Вже зараз горяни зрозуміли, що за доволі мізерну матеріальну допомогу від інвестора вони просто втратили річку.
Пробійну, яка ще кілька років тому була повноводною бурхливою річкою, загнали у трубу діаметром півтора метра.
Від річки залишився потічок, який збирається у загаті перед греблею ГЕС.
“Тут колись текла бурхлива річка. Інвестор обіцяв, що у труби піде не більше 25% води, а забрав майже всю”, – розповідає громадська активістка Оксана Сусяк.
Далі знову вода заходить в труби, і за ГЕС вода практично зникає. Так само зникла у річці занесена до Червоної книги струмкова форель. Адже вона щоосені вирушає на нерест у райони з кам’янистим дном, пливучи проти течії. На ГЕС для проходу риби спорудили вузьку сходинчасту трубу, якою риба повинна підніматися десь під кутом 45 градусів. У трубі не вистачає води для проходження риби, а у спекотну погоду рибохід взагалі висихає.
Втім, активістка визнає, що під час повені 2008 року саме труби, встановлені на бетонних брилах, вберегли місцеву дорогу.
Адже під час стихії шість років тому у селі Голошино ріка забрала зо три кілометри дороги. Жителі села опинилися на кілька місяців відрізаними від світу. Розповідають, що продукти у село доставляли рятувальним гелікоптером.
За кілька кілометрів вниз по течії Ппробійної минулого року відкрили ще одну ГЕС Миронюка. На відкритті підприємець стверджував, що запущений об’єкт є найсучаснішим в Україні. Мовляв, на 90% відповідає чинним вимогам безпеки ЄС. Він обіцяв, що риба вільно зможе проходити по течії – як вверх, так і вниз – за допомогою спеціального рибоходу лоткового типу.
За рік діяльності ГЕС річка зміліла і вже з’явився неприємний запах. “Надсучасний” рибохід вибудуваний лабіринтами, і здається, якщо риба навіть добереться до верху, то їй доведеться перестрибувати загату, оскільки ширина проходу приблизно 7 см.
За гідроелектростанцією від річки залишається струмок.
У селі Яблуниця вже на річці Білий Черемош розміщена ще одна ГЕС. На відміну від попередніх ГЕС, ця справді відбирає у трубу лише частину води. Яблуницька ГЕС відноситься до Путильського району Чернівецької області. нагадаємо, що Білий Черемош розмежовує Івано-Франківську та Чернівецьку області. Однойменні села Яблуниця та Голошино є як з прикарпатського, так і буковинського боку. Ця гідроелектростанція функціонувала за радянських часів. У 2009 році її відновила фірма “Новосвіт”. До речі, фірма виготовила технічну документацію на будівництво ще двох ГЕС на річці Бростурка в межах Шепітскої сільради Путильського району на Буковині.
ГЕС в Яблуниці збудували у 50-х роках минулого століття. З навколишніх сіл тоді щодня звозили сотні гуцулів, котрі вдень і вночі важко працювали на прокладенні кам’яного каналу. Його довжина сягала 2 кілометри. Люди копали вручну, на плечах носили і мостили каміння, мішали бетон. Робітникам платили в день 50 копійок.
Цікаво, що до її запуску на початку 60-х у горах електрики взагалі не було. Яблуницька ГЕС вирішила проблему забезпечення енергією Путильського району та половини Верховинського. У 1973 року на ГЕС сталася пожежа. Після цього її вже не відновлювали. Місцеві порізали обладнання на металобрухт, розібрали вікна і двері, зняли дах.
Тепер міні-ГЕС відновили.
Нагадаємо, що так звані інвестори, які зайшли у Верховинський район, теж обіцяли забезпечувати місцеві громади електроенергією. Втім, після введення ГЕС в експлуатацію швидко забули про свої обіцянки, а вироблена на місцевих ГЕС електроенергія пішла в загальну мережу, приносячи підприємцям добрячі прибутки за “зеленим” тарифом.
Трохи далі у Яблуниці Верховинського району біля берега розкидані іржаві труби, призначенні для будівництва Голошинської ГЕС. Яблуницька сільрада за оренду землі під цей склад четвертий рік, якщо вірити місцевим мешканцям, отримує по вісім тисяч гривень в рік.
Останнім пунктом нашого “ГЕС-туру” стало село Полянки Довгопільської сільради. Розголос про те, що Самооборона та районна влада взяли участь у позачерговій сесії сільради, швидко поширився на сусідні села. Громада Полянок зібралася, аби поспілкуватися з голошинськими гостями і попросити допомоги.
За словами місцевого жителя Юрія Юсипіва, у 2011 році Довгопільська сільська рада без відома громади дала дозвіл ТОВ “Аква Нова” будувати міні-ГЕС у Полянках.
“У 2012 році селяни провели громадські слухання, зібрали 150 підписів і відмовилися від будівництва ГЕС. Пізніше відбулися громадські слухання. Громада повністю відмовилася від будівництва, ми склали протокол. Потім сесія скасувала всі рішення і дозволи на будівництво”, – розповідає житель села.
Втім, сільський голова Довгополля не повідомив про це інвестора. За це селяни висловили війтові недовіру, сесія сільради підвердила рішення громади.
Як пригадує один місцевий довгожитель, село потерпало від повеней 1927 року, потім у 1956 та 1969 роках, а в 2008 році, каже він, взагалі був армагеддон.
ГЕС не роблять погоди
Громадський рух проти малих ГЕС на гірських річках з’явився навесні 2012 року. За словами Оксани Сусяк, на той час в області було заплановано будівництво 150 міні-ГЕС, 35 з яких мали бути споруджені у Верховинському районі. Попередня влада активно лобіювала так звану “альтернативну електроенергію” на території Прикарпаття. Попри це, активістам вдалося добитися розпорядження екс-голови ОДА Михайла Вишиванюка про призупинення будівництва малих міні-ГЕС в області. Але вже у грудні 2012 року іншим розпорядженням Вишиванюк скасував заборону на будівництво міні-ГЕС.
Нинішня влада декларує підтримку громад у боротьбі з міні-ГЕСами.
В мережі з’явився лист обласної прокуратури на адресу Національного екологічного центру України. З цього листа видно, що у правоохоронців таки виникли сумніви у законності виданих інвесторам документів, зокрема, є підозри, що в протоколи рішень Голошинської сільської ради, якими були виділена ділянка приватному підприємцю Миронюку під спорудження малої ГЕС на р. Білий Черемош, були внесені неправдиві відомості.
Журналіст “КУРСу” ознайомився з усіма рішеннями, які видавала Голошинська сільрада щодо будівництва міні-ГЕС на території села. У жодному з цих документів не зазначено, якого типу ГЕС (греблевого чи дериваційного) запланували споруджувати інвестори. У одних рішеннях про відведення земельних ділянок, вказано, що земля дається в оренду на 49 років, в інших – в довгострокову оренду без вказання конкретного терміну. Словом, для правоохоронців роботи вистачить.
Вочевидь, нинішні рішення місцевих громад щодо заборони будівництва міні-ГЕС спровокують чимало судових процесів, причому без особливих надій на задовільні для громад результати. Однак активісти вважають, що покласти край ГЕСам на гірських річках можна на законодавчому рівні. На думку Оксани Сусяк, треба внести зміни до законодавства щодо встановлення “зеленого тарифу”. Активістка пропонує взагалі вилучити з енергоринку малі гідроелектростанції. Нагадаємо, що закон передбачає обов’язкове придбання постачальниками електроенергії від міні-ГЕС, вітрових електростанцій, сонячних електростанцій та електростанцій, що використовують біомасу в якості палива, за підвищеним тарифом.
“На жаль, протягом останніх років те, що називалось «зеленою енергетикою», а особливо малою гідроенергетикою, значною мірою перетворилося на руйнівний для українських річок спосіб збагачення окремих людей, котрі отримують зиск від так званого “зеленого тарифу”, – відзначає еколог, член міжнародної неурядової організації «Всесвітній фонд природи» (WWF) Анатолій Павелко. – Більшість тих проектів, котрі реалізуються в Україні, жодного стосунку до “зеленості” і збереження довкілля не мають”.
За його словами, всі новозбудовані ГЕС у Карпатах руйнують середовище існування червонокнижних видів риб. Зокрема, у Голошино на Білому Черемоші, де будується ГЕС, зберігся особливо цінний вид риб – дунайський лосось. Тепер він під загрозою зникнення, які і інші види – харіуси, вусачі, форель та ін.
На закиди, що так звані інвестори переймають європейську практику, а громади не дають їм працювати, Анатолій Павелко наводить ряд контраргументів.
До прикладу, в ЄС інвестори обов’язково обговорюють з громадськістю кожен проект.
“В Україні законодавство також зобов’язує інвесторів до цього, проте на практиці людей ніхто належним чином не інформує. Більшість дізнається про ГЕС тоді, коли її починають будувати. Якщо ж інформують завчасно, то інформування перетворюється на фарс, коли людям просто показують красиві картинки з-за кордону і розповідають, як все буде добре. Про негативні сторони чомусь ніхто не говорить. Зокрема, так було у Дземброні, Бистреці і Голошині Верховинського району, де люди прозріли після того, як побачили, що творять із річками “інвестори”, – наголошує еколог.
Крім того, в ЄС малі ГЕС переважно створюються для забезпечення електроенергією місцевих громад або підприємств. Отже, вони приносять користь в першу чергу місцевим мешканцям. У загальну мережу продається лише надлишок енергії, якщо такий є.
“В Україні все навпаки: електроенергія відразу ж продається у загальну мережу з єдиною метою – продаж за “зеленим тарифом”. Цей “тариф” у кілька разів перевищує вартість продажу електроенергії споживачам. Наприклад, у червні 2014 року вартість 1 кВт/год. електроенергії, що купується на малих ГЕС за “зеленим тарифом”, складала від 1 грн 86 коп. до 3 грн 10 коп. Це значно більше, ніж максимальна ціна, котра сплачується населенням (від 28 до 96 коп.) і господарськими суб’єктами (від 86 коп. до 1 грн 13 коп. за кВт/год. виробленої енергії). Що це означає? Тільки одне: ми всі сьогодні опосередковане платимо за те, щоб обмежене коло осіб – власники ГЕС – отримувало надприбутки за рахунок всієї країни”, – пояснює еколог.
За його словами, частка виробленої електроенергії всіма малими ГЕС у 2013 році становила 0,16% електроенергії в Україні. Павелко переконаний, що 0,16% не варті знищених річок. Крім того, у тому ж 2013 році Україна експортувала 5% виробленої електроенергії. Тобто резерв енергетичної незалежності у розмірі 0,16% від малих ГЕС “не робить погоди” для України.
“До того ж забудовники малих ГЕС нахабно порушують законодавство і проектні документи. Зокрема, у Голошиному Верховинського району будівельні роботи велись у нерестовий період, що підтверджується документами правоохоронних органів. Попри винесений припис, роботи не припинялись”, – підкреслює експерт.
Горяни сьогодні налаштовані рішуче. Заради порятунку ріки готові стояти на блокпосту, поки “інвестори” не заберуться.
Марія Гаврилюк