Децентралізація і відповідальність
Відкритість, доступність – цілком буденні для Європи норми функціонування органів влади від найнижчого до найвищого рівня. Українців, що поїхали до Швеції за програмою Благодійного фонду Богдана Гаврилишина «Молодь змінить Україну», звісно, такі звичаї не можуть не вражати: надто різняться від українських реалій.
З економістом, громадським діячем і меценатом Богданом Гаврилишиним
Простота в облаштуванні робочих місць шведських парламентарів, скромність автопарку біля будівлі вищого законодавчого органу, стриманий дизайн робочих кабінетів, що так контрастує з розкішшю палаців українських небожителів… Якщо у нас і досі вважається, що чим розкішніше, тим крутіше, то шведи, каже Віктор Загреба, більше дбають про свою професійну репутацію, ніж комфорт, тим більше – понти. Загалом, Швеція – територія здорового глузду і доцільності: закони тут приймають лише тоді, коли у них справді є потреба, підтверджена дослідженнями і опитуваннями громадськості, а не коли це потрібно якійсь фінансово-промисловій групі чи для політичного піару…
Віктор Загреба зазначає, що найважливішим досвідом, який варто перейняти у європейських країн, про що, власне, і в Україні йде мова не перший рік, має стати децентралізація влади та часткове надання публічних послуг. Так, у Швеції лише незначна частина управлінських функцій покладена на центральний уряд. «Наприклад, централізована організація роботи поліції, натомість охорона здоров'я координується на рівні провінцій, шкільна освіта – це "проблема" органів місцевої влади. Тому кошти на ці галузі виділяються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць та на тому рівні влади, який за це відповідає. Проблемою в Україні у цьому аспекті є повна централізація – все вирішує Київ, а при "вертикальному керуванні" частина коштів не доходить до свого цільового призначення та система є менш ефективною», — каже Віктор Загреба.
З послом США у Швеції
Хоча у Швеції, на відміну від інших розвинутих країн, такі галузі як освіта чи медицина безкоштовні, Віктор зауважує, що високий рівень життя забезпечується високими податками, що, відповідно, має зворотну сторону — високі ціни і значні штрафи за порушення. Втім, самих шведів ціни не лякають, адже рівень зарплат дозволяє не надто перейматись вартістю продуктового кошика, зате великі штрафи добряче стимулюють бути законослухняними громадянами. Щодо України, каже Віктор Загреба, стверджувати, що в нас не достатньо високий рівень оподаткування, не можна, адже все пізнається в порівнянні, і підвищення кількості чи розмірів податків до добра не доведе, — не вистачає нам тільки ще одного Податкового майдану. А от серйозні штрафи могли б багатьох змусити замислитися, чи зможуть вони собі дозволити ігнорувати вимоги закону.
Чому ми ще не на велосипедах?
Як затятого ровериста і активіста велоруху, Віктора Загребу захопила велосипедна інфраструктура Швеції: «У багатьох європейських містах цей вид транспорту користується популярністю серед представників різних класів, оскільки пересуватись на велосипедах корисно як для здоров'я, так і для навколишнього середовища, плюс економія часу (якщо для населеного пункту характерні затори на дорогах) і коштів на пальне чи на громадський транспорт. І навіть досить прохолодний клімат Швеції не обмежує жителів у використанні велосипедів. Заможність громадян дозволяє більшості з них користуватись легковими автомобілями, проте у великих містах, таких як Стокгольм, створюються умови, щоб бажання пересуватись на авто зменшувалось. Наприклад, обмеження проїзду у центральну частину міста у робочі дні у час пік, коли там вирує життя, та запровадження відповідного податку на пересування у центрі, а також мала кількість стоянок та дорога́ вартість їхніх послуг», — розповідає Віктор.
Для Івано-Франківська є сенс запозичити шведський досвід з розвитку такої інфраструктури: місто не надто велике, на велосипеді можна швидко досягнути будь-якої точки, не затримуючись у заторах. За словами Віктора, навіть у Швеції велодоріжки потрібні, попри широкі дороги. На вулицях, де рух автотранспорту не надто інтенсивний, потреби у створенні спеціальних велодоріжок немає, лише мінімум – плавні підйоми і спуски на/з тротуарів та дорожні знаки.
Окрім цього, прокат велосипедів за європейським зразком може стати доброю ідеєю для бізнесу. Це коли велосипед можна орендувати в одній точці міста і залишити на велопарковці цієї ж фірми в іншій, а розрахунок за користування здійснювати за допомогою банківської картки та спеціальних терміналів. Таким чином власник бізнесу матиме гарантію, що його велосипед повернуть (маючи банківські реквізити орендаря), а користувач – можливість отримати зручну послугу.
Все починається зі школи
Усі шведи вільно говорять англійською. Це настільки звично, що не може не дивувати. Якщо володієш англійською – жодного мовного бар’єру у Швеції не відчуватимеш. Говорять усі – від дітей шкільного віку до старшого покоління. «На запитання, як так, що буквально всі вільно володіють англійською мовою, чуєш відповідь: а що такого, ми ж її у школі вивчали… Якось і смішно, і грішно, адже у нас також у кожній школі навчають англійської, але в результаті вільно володіють нею чомусь одиниці», — міркує Віктор. Якось не так навчають?
Те, що українська шкільна освіта потребує змін, – безперечний факт. І як її змінювати — цьому також можна повчитися у шведів. Окрім традиційних державних і приватних, у Швеції існує особливий вид шкіл – засновані на базі громадських організацій чи з громадських ініціатив, але фінансуються вони з держбюджету. Для них характерна свобода вибору методик викладання, предметів, окрім основних, і навіть таких, які нам уявити важко, наприклад, скейтбординг… Саме так, скейтбординг як шкільний предмет, за який отримують оцінки та складають іспити! У цих школах можна додатковими предметами обирати як спортивні ігри, так і різноманітні види мистецтва, музики і т. п. «Як думаєте, чи охоче діти ходять до школи, де на них чекають не лише традиційні мова, математика, історія, а й цікаві розваги? І головне, що освіта учням надається безкоштовно», — розповідає Віктор.
Чому б не взяти цей досвід партнерства між державою і громадськими організаціями на озброєння нашому міністерству освіти?
Старший брат
Ідея, яку вже незабаром збираються реалізувати на батьківщині учасники навчальної програми у Швеції, – менторство. Вона передбачає, що молодь віком 20-30 років спілкується із юнацтвом шкільного віку: допомагає, радить, ділиться своїм досвідом. Це така собі умовна програма «Старший брат». Важливо, щоб сторони цього спілкування були однакового соціального походження. Особливо ефективною програма може бути стосовно сиріт, проблемних дітей або з соціально вразливих категорій. Менторство допомагає молодшим легше адаптуватись до суспільства. В Україні планують втілити цей проект на основі веб-платформ.
У втіленні ідей, запозичених із європейського, зокрема шведського, досвіду, нічого фантастичного чи нереального немає, вважає Віктор Загреба. Він впевнений: якщо починають говорити, що "у нас ментальність не та", то ця ментальність – лише привід, щоб нічого не робити. Насправді, усе, що треба, — це братись до праці.
Олена Бас
