Університети Івано-Франківська мають з європейськими вишами партнерські програми і угоди, які діють вже роками. Традиційно найтісніші зв’язки з Польщею. Прикарпатські студенти навчаються і стажуються, науковці працюють і викладають в університетах-партнерах Кракова, Жешува, Варшави і Любліна. Віднедавна можливості і географію навчання значно розширила програма міжнародних обмінів “Erasmus+”. Нею вже скористалися десятки прикарпатських студентів і викладачів.
У 2014 році найвідоміші європейські академічні програми міжнародних обмінів об’єднали в нову програму “Erasmus+”, яка працюватиме до 2020 року. Окрім країн-членів ЄС, учасниками програми є також Ісландія, Ліхтенштейн, Македонія, Норвегія, Туреччина. Україна одразу стала партнером програми. Нормативною базою для запровадження Erasmus+ були Рамкова угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств, ратифікована Верховною Радою України Законом у 2008 році; Угода про асоціацію між ЄС та Україною; Європейський інструмент сусідства (European Neighbourhood Instrument) та Східне партнерство (Eastern Partnership).
Програма “Erasmus+” для вітчизняної освіти – як угода про Євроасоціацію для України. Це інтеграція, нові стандарти і партнерство. “Освіта і наука інтегруються самостійно, не чекаючи на рішення органів влади”, – каже керівник Інформаційного центру ЄС в Івано-Франківську Наталія Марчук.
Свої історії про участь у програмі розповіли КУРСу троє студентів з різних франківських вишів, які навчалися у трьох різних країнах.
Ольга, економіст-кібернетик
Ольга Гаврилишин навчається на магістратурі економічного факультету Прикарпатського національного університету. Другий семестр четвертого курсу за програмою “Erasmus+” вона провела у найбільшому університеті Румунії – Ясському університеті ім. А. Й. Кузи.
Про навчання за кордоном дівчина мріяла давно. Вона шукала програми в Інтернеті та подавалась на них.
“Я закінчувала в Івано-Франківську Українську гімназію №1. Там я навчилась бути активною, в усьому брати участь. Я звикла до такого ритму життя. Після закінчення гімназії була і в AIESEC’у, і проходила практику при міській раді. Але я знала, що мені цього недостатньо. Лише навчатися – це не те. Я хочу кудись поїхати, щось побачити… Хто шукає – той знаходить”, – каже Оля.
Минулого року дівчина отримала омріяну відповідь одразу від двох вузів – з міста Лілль (Франція) та з міста Ясси (Румунія).
“Було багато причин, які змусили мене обрати Румунію. Я закінчувала бакалаврат і хвилювалась, щоб в мене не було проблем в українському вузі: з написання диплому, з практики, зі звітів з практики, – розповіла Оля. – Крім того, у Румунії ціни значно нижчі, ніж у Франції. Тому роль зіграв і той фактор, що у Ліллі довелось би половину стипендії витратити лише на оренду житла. А в разі чогось з Франції їхати значно далі, ніж з Румунії”.
Студенти, які навчаються за програмою “Erasmus+”, отримують стипендії, розмір яких залежить від країни походження. Тут українцям щастить більше, ніж іншим європейцям, адже вони отримують 750 євро на місяць, тоді як молодь з більш успішних країн отримує близько 300 євро.
До речі, учасники програми “Erasmus Mundus” теж отримують стипендії: 1000 євро на місяць для магістрантів, 2800 євро – для докторантів.
Оскільки програма “Erasmus+” дозволила Олі навчатися в іншій країні цілий семестр, про навчання у Прикарпатському університеті треба було також подбати. Академвідпустку беруть лише ті студенти, які їдуть за кордон на цілий рік, наприклад, за програмою “Erasmus Mundus”.
Дівчина зазначила, що в усіх європейських країнах, коли студент їде по обміну за кордон, то обирає для себе 75% предметів, які йдуть у програмі рідного вузу. Наприкінці обміну результати навчання просто перезараховують вдома. З ПНУ все по-іншому: попри те, що треба було вивчати предмети у румунському університеті, Оля за індивідуальним графіком здавала сесію у рідному виші.
Навчання у Румунії давалось нелегко: потрібно було адаптуватися до англійської мови викладання.
В Яссах студентку вразила величезна бібліотека з безліччю наукових видань англійською мовою. До них є доступ і в електронному вигляді, а підручники докуповувати ніхто не змушує. Спілкування між студентами та викладачами також відбувається через сайт факультету, де викладач дає свої розписані лекції та завдання, а студенти, виконавши їх, відсилають на перевірку. Головне – дотримуватися “дедлайнів”, а якщо не встиг – твої проблеми. На лекціях конспектування – за бажанням, адже вони проходять у вигляді презентацій або роботи з роздатковими матеріалами.
Навчання в Яссах – це не тільки нові знання, це спілкування з людьми з усього світу.
“Досвід неймовірний: різні країни, культури, релігії, їжа. Є речі, такі як спілкування, відносини, дружба, поведінка, – для нас очевидні, але у цих людей все по-іншому. Для мене це був серйозний урок”, – зазначила Оля.
Ольга Гаврилишин успішно закінчила бакалаврат та на цьому вирішила не зупинятися. Поступивши на магістратуру, вона активно відвідує професійні конференції, семінари, лекторії.
ПНУ
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника має 10 угод про подвійне дипломування з польськими університетами. Серед партнерів ПНУ – Варшавський університет, Краківська академія імені Анджея Фрича Моджевського, Гірничо-металургійна академія імені Станіслава Сташіца, Жешувський університет, Педагогічний університет імені Комісії Національної Едукації, Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. При цьому навчання у польських університетах відбувається на підставі двосторонніх угод паралельно з навчанням у магістратурі Прикарпатського університету.
За програмою “Erasmus+” студенти та викладачі Прикарпатського університету мають можливість отримати стипендії на навчання у Ясському університеті ім. А. Й. Кузи (Румунія) та Університеті науки та технології Лілль (Франція).
2013–2015 рр. – за міжнародною програмою “Erazmus Mundus Ianus II” навчалося 5 студентів в Лодзькому університеті (Республіка Польща), Ясському університеті (Румунія), Грацькому університеті (Австрія).
2015–2016 н. р. – за міжнародною програмою “Mobility Direct” навчалося 6 студентів у Лодзькому університеті; за міжнародною програмою “Erasmus+ К1: навчальна мобільність” – 9 студентів у Ясському університеті (Румунія) та Університеті науки та технології м. Лілль (Франція). З жовтня місяця 2016 р. у рамках цієї програми університетом-партнером стає Жешувський університет (Республіка Польща).
Уляна, геофізик
Студентка четвертого курсу Інституту геології та геофізики Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Уляна Дзьоба провела минулий семестр в Угорщині, в Університеті Мішкольц. Вона стала однією з перших студентів, хто відправився на навчання по “нафтогазовій” спеціальності за програмою “Erasmus+”.
Уляна про програму дізналася на сайті університету. Там зазначалося, що запрошуються студенти лише профільних для ІФНТУНГ спеціальностей.
“Я вважаю, що “Erasmus” ще недостатньо підтримується в Україні. В нашому університеті це був лише перший рік, коли запрацювала ця програма обміну. На нас її випробовували”, – поділилась дівчина.
Щоб стати учасницею програми, Уляна пройшла конкурсний відбір, де треба було показати високий рівень знання англійської – не нижче рівня В2.
На результати відбору впливала і успішність студента, і його соціальна активність, а також рекомендації викладачів. Мотиваційного листа для студентів ІФНТУНГ не потрібно було писати, а лише пройти співбесіду при подачі документів у франківському вузі. Комісія, яка їх приймала, вже сама пропонувала іноземному вузу кандидатури кращих претендентів на навчання.
Після затвердження Уляни Дзьоби угорською стороною дівчина вже планувала своє навчання, підбираючи предмети, які б максимально збігалися з програмою Інституту геології та геофізики. Після семестру в Угорщині українські викладачі йшли на зустріч і перезараховували частину найбільш близьких по програмі предметів. Академрізницю довелося здавати влітку за індивідуальним графіком.
“Оскільки ми інженери, пов’язані з нафтогазовою промисловістю, у нас навчання було дуже складне. На деяких інших спеціальностях було би простіше. Все англійською мовою. В Угорщині, як і в Україні, далеко не всі розмовляють англійською, що також викликало труднощі на побутовому рівні”, – розповіла Уляна.
Вона зазначила, що угорці мають право обирати для себе навчання англійською мовою, якщо бажають цього. Тому на деяких предметах навчалась у групах з місцевими студентами. З викладачами часто контактувала через Інтернет, отримуючи від них завдання та надсилаючи відповіді. Лекції конспектувати не обов’язково, головне – наприкінці курсу здати складний тест.
“В Угорщині краще матеріально-технічне забезпечення навчального процесу. Окрім цього, ми в Україні вчимо все більш детально, а в них – більш загально. Ще сподобалось, що вони залучають до лекцій професорів з Будапешта”, – додала дівчина.
Стипендії у розмірі 750 євро цілком вистачало для проживання.
Зараз Уляна Дзьоба вже думає про диплом бакалавра і шукає можливості для навчання на магістратурі за кордоном.
ІФНТУНГ
Івано-Франківський національний університет нафти й газу також має угоди про подвійні дипломи. Випускники ІФНТУНГ, які отримали ступінь бакалавра, можуть отримати безкоштовно другий диплом за 12 напрямками в Краківській гірничо-металургійній академії імені Станіслава Сташіца (AGH) та Люблінській політехніці.
З цього року студенти ІФНТУНГ також можуть брати участь в програмі кредитної мобільності (навчатися протягом семестру) з Університетом Мішкольц (Угорщина) за програмою “Erasmus+”.
Студенти спеціальності “Технології та устаткування зварювання” ІФНТУНГ можуть отримати сертифікати зварювальників в Інституті нафти і газу (м. Краків, Республіка Польща), які дійсні на території ЄС. За роки співробітництва з Краківською гірничо-металургійною академією імені Станіслава Сташіца понад 300 студентів ІФНТУНГ різних спеціальностей отримали подвійні дипломи.
Олександр, лікар
Студенти Івано-Франківського національного медичного університету також беруть участь у міжнародних програмах, щоправда, здебільшого короткотермінових.
Олександр Федченко навчається на шостому курсі спеціальності “Лікувальна справа” на Медичному факультеті в ІФНМУ. У серпні протягом 8 днів побував у польському місті Ополе за програмою обміну досвідом з польськими та німецькими медиками “Youth and Fit Synergy” від “Erasmus+”. Мета програми – обмін культурами, зміцнення партнерських відносин між учбовими закладами та розробка стратегій оздоровлення суспільства в цілому.
При підготовці до поїздки в Олександра не виникало жодних проблем, адже незабаром після зголошення до нього прийшов лист-запрошення і візу хлопець відкрив без жодних труднощів.
На перших двох курсах студенти-медики вивчають профільну англійську з необхідною термінологією.
За програмою “Youth and Fit Synergy” учасникам було оплачено проживання, харчування. Власні кошти могли витратити лише на дозвілля, на яке залишалося дуже мало часу вечорами. Після поїздки куратор української групи готував звіт.
Олександр Федченко зазначив, що вперше їхати у таку подорож завжди страшно, але порадив не панікувати, а покладатися на людей, які вже бували за кордоном раніше.
“З будь-якої ситуації можна вийти. Головне – не розгубитися і не панікувати. Паніка призводить до неправильних рішень. А хороші емоції і сміх продовжують життя”, – каже Олександр.
Медична спеціальність відкрила перед Олександром двері і в Угорщину. Цього літа він побував на озері Веленце в медьє Феєр як волонтер-медик разом із групою дітей 5-16 років з родин учасників АТО. Як правило, у такі подорожі їдуть студенти V-VI курсу або інтерни, які вже мають достатню базу знань та практики, щоб бути готовими до непередбачуваних ситуацій.
“Якщо ти чогось хочеш, треба поставити собі мету і йти до неї. Просто мріяти недостатньо, бо можна мріяти про будь-що. А треба і щось робити”, – зазначив Олександр.
ІФНМУ
Відлучитися на семестр для майбутнього медика складно. Це пов’язано зі специфікою медичної освіти – самостійно надолужувати навчальну програму важко.
У цьому році в ІФНМУ таки наважились на експеримент і відпустили двох студенток за програмою “Erasmus+” на навчання в Угорщину на цілий весняний семестр. По завершенню півріччя оцінки перезарахували.
Більше шансів перейняти закордонний досвід мають учасники Всеукраїнської асоціації студентів-медиків. Комітет професійного обміну (Standing Committee on Professional Exchange, SCOPE) опікується питаннями забезпечення обміну студентами між Україною та іншими країнами світу за безпосереднього сприяння Міжнародної федерації студентських медичних асоціацій (IFMSA). Кожен медичний університет отримує квоти для студентів, щоб вони мали можливість пройти місячну літню практику в університетах інших країн. Тут потрібно показати високий рівень англійської та фахових знань.
Про можливості вчитися за кордоном студенти-медики можуть дізнатися через відділ Міжнародних зв’язків або через студентські формування. При відборі учасників на міжнародні програми перевага надається більш активній молоді, членам студентських організацій.
Як поїхати вчитися за кордон
Поспілкувавшись зі студентами, які успішно навчалися за кордоном за програмою “Erasmus+”, дозволимо собі кілька порад.
Перш за все пощуковцю потрібно звернутися у міжнародний відділ, щоб дізнатися, які міжнародні програми взагалі може запропонувати вуз, а також перелік партнерських університетів.
1) Аплікація.
До подачі документів та складання мотиваційного листа потрібно підійти вкрай серйозно, адже це ключовий фактор, який впливає на рішення приймаючої сторони запросити кандидата на співбесіду.
Написання “успішного” мотиваційного листа займає кілька днів. Потрібно не лише окреслити свої очікування, а й пояснити, чому саме ти маєш навчатися в обраному закордонному вузі. Усе це потрібно вкласти у 500 слів.
Не варто боятися обирати найсильніші університети. Усю інформацію можна знайти на офіційних сайтах.
З переліку предметів, які пропонує іноземний вуз, потрібно обрати ті, які хотілось би вивчати. Тут треба бути дуже уважним, адже вони мають бути пов’язані між собою, а головне – з обраною спеціальністю.
Потрібно також знати усі назви предметів, які вивчалися, починаючи з першого курсу, скільки годин вони вивчалися, свої оцінки та перекласти на англійську. Бажано додати рекомендаційні листи викладачів.
Не бажано дублювати інформацію у різних пунктах аплікаційної заявки. Кожен пункт має доповнювати один одного.
Варто вказувати лише свої сильні сторони. Слабкі сторони можна згадувати лише в контексті прагнення їх вдосконалити.
2) Англійська високого рівня.
Офіційний сертифікат типу DAF/TOEFL не є обов’язковим. У більшості випадків достатньо надати окрему університетську довідку з оцінками з іноземної мови. Однак деякі вузи можуть вимагати й інших підтверджень рівня англійської.
3) Соціальна активність.
Студентська чи громадська заангажованість свідчить про лідерські якості, вміння студента правильно планувати свій час, бажання робити щось корисне для громади. Важливий не перелік популярних студентських організацій, де він бував кілька разів на зборах, а конкретні проекти, де відчутна саме його участь. Рахується і “посада” старости, і волонтерство.
4) Співбесіда.
Інтерв’ю переважно проходить у рідному вузі. У ньому бере участь викладацький склад, який потрібно переконати у тому, що саме цей аплікант покаже високий рівень попередньої університетської підготовки та допоможе підняти в очах іноземних партнерів престижність вузу. Якщо є можливість, то співбесіду краще проходити одним із перших претендентів на закордонне навчання, адже і журі втомлюється.
5) Номінація.
Зазвичай, коли студента затверджують на програму, жодних проблем не виникає. Тут потрібно все робити у визначені терміни.
У будь-якому разі, навіть якщо з першого разу не вийде потрапити на міжнародний обмін, підготовка до цього не буде даремною, а допоможе вдосконалити організаційні навички і зрозуміти, над чим варто ще попрацювати.
І останнє – зараз саме час починати підготовку до подачі заявок на весняний семестр 2017 року.
Олена БАС
Матеріал публікується в рамках проекту “Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа“, що реалізується Громадською організацією “Інтерньюз-Україна” у партнерстві з Товариством Лева та Фондом міжнародної солідарності (Польща).
Публікація цього матеріалу стала можливою завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора редакції КУРСу та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та МЗС Польщі.
