Якщо ви шукаєте будинок на Хоткевича, 54, то краще питайте перехожих про "Китайську стіну". І вам обов'язково вкажуть дорогу. На місці не одразу розумієш, що три великі будівлі – це насправді один будинок: 13 під’їздів, 465 квартир і майже дві тисячі співвласників. Як з таким – особливо на франківські мірки – гігантом дати раду?
Утім, голова ОСББ "Китайська стіна 54" Оксана Іванюк каже, що це – значна перевага. Наприклад, легше спілкуватися з владою: таку кількість франківців не ризикують ігнорувати.
Кабінет голови ОСББ – у четвертому під’їзді, в колишньому технічному приміщенні. Скромна кімнатка на першому поверсі: стіл, кілька стільців, лавка і вазони з квітами на підвіконні. Вони трохи додають затишку, проте ремонт би тут точно не завадив. Ще при створенні ОСББ звідси винесли чимало мотлоху. Заступник голови Андрій Островський жартує, що у спартанських умовах швидше вирішуються справи.
Саме тут проходять збори мешканців та членів правління. На останніх думали, як змусити платити боржників. Оксана Іванюк каже, що борги має чверть усіх мешканців "Китайської стіни".
Окрім боржників, проблема ще й тому, що не всі мешканці усвідомлюють: і сходова клітка, і підвал, і ліфти – теж їхня власність. Щоб це роз'яснити, порожню стіну в кімнаті хочуть завішати плакатами про те, що ж таке ОСББ.
– Це якийсь пострадянський синдром, коли всі жили за принципом: що в квартирі – те й моє, а що за дверима – все одно, – каже Оксана Іванюк.
Андрій Островський продовжує:
– Тих, хто живуть ближче до першого поверху, хвилює підвал. Мешканці верхніх поверхів переймаються дахом, а до підвалу їм немає діла. Тоді тим, хто живе на четвертому чи п’ятому поверсі, узагалі на все має бути байдуже?
Утім, у будинку не бракує відповідальних мешканців. Надворі зустрічаємо одного з них. Старший чоловік, Микола Максимович, з велосипедом йде нам назустріч. Оксана всміхається: "О, це наш активіст! Дуже добрий чоловік. Ніколи не відмовить у допомозі". Побачивши жінку, Микола Максимович вітається й одразу просить подзвонити депутату округу: хоче вручити йому пляшку. Виявляється, заклався з ним, що біля будинку не прокладуть бруківку. Не вірив, але роботи таки закінчили, тож доведеться виконати умови парі.
Декілька тижнів тому, коли був великий снігопад, мешканці всі разом розчищали територію біля під’їздів. "На всіх тоді навіть лопат не вистачило!" – згадує Оксана.
І каналізацію тут самотужки лагодили. За ремонт каналізаційної системи комунальники тоді виклали мешканцям рахунок на вісім тисяч гривень. У той час на рахунку ОСББ було всього дві тисячі. Мешканці самі копали рів до каналізаційного колодязя, а майстер збирав конструкцію. Усі разом зробили це за три дні, та ще й вклались у значно меншу суму – три тисячі гривень.
До створення ОСББ мешканці були не надто знайомі мж собою. Ініціативу об’єднати "Китайську стіну" подав депутат місцевого округу Степан Магас. Разом з активістами він провів опитування, і результат вразив: більшість підтримала ідею.
Проте далі почалися проблеми. Довго сперечалися з КП "МІУК". Ті навіть приходили й застерігали від створення ОСББ, лякали проблемами. Деякі люди під впливом такої агітації вже хотіли відкликати свої підписи. Проте зібрати більшість голосів таки вдалося, і в червні цього року "Китайська стіна" отримала новий статус. На обслуговування будинок взяли вже у вересні.
Для Оксани Іванюк нова посада стала добрячим стресом. Усе довелось починати з нуля: укладати договори з компаніями, шукати прибиральниць, збирати мешканців та ще й воювати з "МІУК". Телефон жінки не замовкав: будь-яка проблема – й усі скарги сипались на неї. Пригадує, як одна сусідка, коли починався опалювальний сезон, кілька разів вночі стукала в її двері, мовляв, "дайте тепло!" Пізніше на водоканалі трапилась аварія – і знову мільйон дзвінків.
До того ж не всі вірили, що молодій керівниці вдасться організувати мешканців такого великого будинку. Казали, ще надто "зелена". Уже за кілька місяців жінка довела протилежне. Тепер їй усе частіше дякують, а нещодавно міський голова Івано-Франківська відзначив Оксану як найактивнішу керівницю ОСББ.
Жінка придбала тут квартиру десять років тому. Активісткою свого під’їзду довелося стати одразу. Тоді спокою не давала смердюча каналізація. Оксана пішла у підвал і там побачила, як виглядає комунальний жах: підвал повністю залило фекаліями. Тоді їй разом із сусідами вдалося вибити кошти на дренажну систему.
Сьогодні проблем не менше. Найбільша з них – теплопостачання. Час від часу прориває стояки, а сам будинок узагалі не утеплений. Для всього потрібні гроші. Але люди не здаються: систему теплопостачання намагаються модернізувати, щоб можна було економити.
Усього за три місяці самостійного урядування "Китайська стіна" має чим похвалитися. Біля одного з корпусів поклали тротуарну плитку, у деяких під’їздах полагодили каналізацію, замінили понад сто газових лічильників, підлатали дахи. Роблять, скільки можуть, – всього потроху.
"Так не буває, щоб усе й одразу, як би того не хотіли мешканці, – каже Оксана Іванюк. – З часу будівництва вже тридцять три роки, цим будинком займались вряди-годи, тож тепер роботи дуже багато".
Про свою діяльність ОСББ звітує у соціальних мережах. На Фейсбуці щотижня розповідають про успіхи, проблеми, навіть фінансовий звіт тут оприлюднюють.
Спершу назва "Китайська стіна" для об'єднання співвласників не всім мешканцям припала до душі. Дехто казав, що не пасує, не солідно. Та Оксана впевнена, що перейматися слід умовами життя, а не назвою. Якщо вдасться усе задумане, мріє Оксана, "Китайська стіна" стане прикладом для інших міських ОСББ.
Юлія Лисенко
Цей матеріал було підготовлено
в рамках Програми міжредакційних обмінів
за підтримки міжнародного медіа-проекту MyMedia
