Олег Головенський, голова Івано-Франківської міської організації УКРОПу.
– Я не люблю монополій у владі в умовах сучасної етики (чи швидше її відсутності). Монополія "Насалик-більшість в міськраді-силовики-партія влади-президентська вертикаль" – це була б невразлива до громадського контролю і контролю правоохоронної системи монополька. І прямий шлях до узурпації на місцевому рівні. Тому мер Марцінків, політична сила якого не має абсолютної більшості, – це більш відкрита для контролю система.
Щодо складу майбутнього міськвиконкому – наразі оцінювати складно, яким він буде, яка буде його якість, професійність і які мотивації домінуватимуть. Завжди хочеться вірити в краще, але реалії, як правило, приземлюють. Щодо Марцінківа зараз є багато оцінок за якимись зовнішніми ознаками. Але я б не поспішав з оцінками. Вибори продемонстрували його вміння працювати системно і багато. Щодо порад – важлива команда, її якість, програмність і системність в роботі, вміння сприймати сучасні методи роботи і тенденції розвитку міст, відкритість до громади і до зовнішнього світу.
Ростислав Шпук, підприємець, громадський діяч, блогер.
– Важко очікувати на новаторство від чоловіка, винахідливості якого "вистачає" на те, щоб постійно висловлюватись публічно одними й тими ж гаслами і кожне шосте слово котрого "побратими", тобто у нього це слово-паразит, тобто "побратими-паразити".
Я мало його знаю, щоб компетентно прогнозувати, але за своїми "маячками" запеленгував у ньому певну неуважність і несприйнятливість, тому ця мерська сорочка виглядає на нього завеликою.
Дебати і відсутність програми показали, що місто його насправді цікавить мало, більше – перемога над ним. А знаючи свободівську корпоративність, компетентних натхненників зі сторони у їхній команді годі чекати. Особливе хвилювання викликає "культурний процес". Але до ігнорування його управлінцями нам не звикати.
Я б йому побажав, щоб всі ці мої слова виявились помилковими. Це той випадок, коли я справді хотів би помилятись в такій оцінці і за рік говорити протилежне. Але якшо я правий – він все одно мого побажання не почує.
Максим Кицюк, громадський активіст, "Антикорупційна платформа".
– Точно від Руслана Марцінківа можна очікувати уваги і підтримки національно-патріотичного виховання молоді, вшанування героїв, встановлення нових і нових меморіальних дощок, облаштування прибудинкових територій та проїздів. Мабуть, будуть і неочікувані ходи, бо я особисто не візьмуся спрогнозувати Руслана в амплуа міського голови. Буду стежити в процесі.
Думаю, не варто сподіватись на надто люб'язні стосунки з центральною владою, певно, як міський голова Руслан Романович залишатиметься в партійній опозиції до чинної столичної влади.
Маю думку, що можуть знизитись показники співпраці міста з іноземними партнерами, проте це лише припущення.
Якби в мене була нагода висловити йому пропозиції і побажання, я б закликав сформувати команду міського голови не лише з однопартійців та учасників майбутньої коаліції в міській раді. І якомога швидше розібратися нарешті з наболілими міськими проблемами: остогидлою зовнішньою рекламою, поганими маршрутками, неприбутковими комунальними підприємствами та благоустроєм міста.
З потенційною більшістю в міській раді зі "Свободи" (14), "Батьківщини" (4) та "УКРОПу" (6) він має великі шанси або зробити реальні та швидкі зміни, ну, або, якщо проґавить хвилю, то так само швидко втратити шанс здобути ім'я мера-реформатора. Бо, на мою думку, одними дорогами, прибудинковими територіями і дитмайданчиками довго утримувати електоральні симпатії вже не вийде.
Власне, наостанок додам, що спілкуватись з громадою, звітувати та прислуховуватись до активістів – теж хороший шлях до вирішення багатьох проблем міста спільно з громадою.
Ігор Ткач, інформаційний аналітик.
– Перше, з чого би захотів розпочати, то, напевне, теза, що дива не станеться. Будь-які дива –результат праці. Тому жителям Станиславова треба самим дива втілювати в життя, мер тут взагалі дуже ситуативно. Так сталося, що цього разу обрали не Марцінківа, хоч він і став мером. І це найголовніше, що він має пам'ятати. Він усівся на електричний стілець, і дуже важливо, щоб народ не увімкнув рубильник. Мер слабкий, і це добре, бо сильних мерів на цьому етапі припливу грошей не треба. Отже, ключовою має стати сама рада, і головне у ній – ситуація вимушеного діалогу.
Коли люди змушені спілкуватися, а ще коли це робиться публічно, – з того може щось вийти.
Нехай у Руслана не буде жодних ілюзій, він навіть не менше зло, він капелюх на кріслі мера, який свідчить про те, що це місце зайнято. Люди мають ще обрати з-поміж себе мера, але то – питання наступних виборів. І у Руслана є всі можливості вирости і стати таким, але то дуже тяжка робота над собою і ще більше – над оточенням.
В мене мало віри в Руслана як людину, що здатна ефективно управляти майном міста і представляти інтереси.
Його легітимність – трохи вище рівня моря, і це найголовніше, про що йому треба пам'ятати. Забудьте за міського голову – пильнуйте міську раду – головне, що треба зробити виборцям.
Василь Мартинюк, аналітик, бізнес-консультант.
– Не знайомий особисто. З того, що чув і бачив: головна риса – дуже амбіційний, а ще –катастрофічний брак освіти і життєвого досвіду. Єдиний шанс для того, щоб не було ганьби, – вибрати відповідного першого заступника, з освітою і досвідом управлінця.
Очікую, що де-факто мером буде партія. Побажання – делегувати максимально можливу кількість повноважень професіоналам, залишивши собі лише церемоніальні.
Тарас Случик, громадський діяч, політолог.
– Зараз Руслан Марцінків має велику відповідальність: від нього залежить, наскільки швидко місто буде розвиватись. Хоча жителі навчились дбати про місто самі, у Руслана Романовича є всі можливості як організувати якісний стрибок міста, так і повернути напрямок руху назад у село.
Мабуть, не варто очікувати безкоштовної медицини, підтримки політики Президента та Уряду.
Я сподіваюсь, Руслан Марцінків не буде зраджувати декларовані принципи та ніколи не буде об'єднуватись з олігархами, корупціонерами та політичними трупами. Бо пластунам не можна зраджувати присязі, хіба ні? За зраду Бог і громада можуть покарати вже через два роки.
Роман Островський, громадський діяч, волонтер.
– Не чекаю від його обрання нічого доброго для міста. Можна хіба привітати Онуфрієва і Войтика, які ще кілька років будуть на коні. Тепер цей "кінь" має конкретне ім'я. Прогнозую на час цієї каденції зростання корупційного навантаження на бізнес, зокрема забудовників, які в свою чергу перекладуть його на мешканців. Франківчани все частіше отримуватимуть від "ЄРЦ" повідомлення про борги. Розрекламований безплатний проїзд студентів у маршрутках обернеться подальшими конфліктами з перевізниками, які звикнуть пікетувати виконком. Міжбудинкові проїзди і дороги так і залишаться постійною складовою наповнення кишень. Зате небаченої масовості набудуть анотаційні дошки. Власне, їх відкриття і залишать за Марцінківим ляльководи, в усьому іншому мер буде ручний. Ну, а ті члени виконкому, які спробують суперечити голові і його команді, будуть звинувачені в катуванні репресованих.
Віктор Анушкевичус, депутат міської ради, міський голова Івано-Франківська (2005 – 2010, 2010 – 2015 рр.).
– Час покаже. В нього немає досвіду управління, він не господарник. Він все-таки політик. Він був депутатом обласної ради, секретарем міської ради, депутатом Верховної Ради – це більше політичні моменти. Управлінського досвіду як такого він не має. Якщо йому вдасться швидкими темпами набути цей досвід, тобто буде радитися з людьми, які мають такий досвід, і попаде під певні позитивні впливи, то, думаю, все буде добре. Порадив би йому на цій посаді слухати старших, і не лише серед своїх однопартійців.
Петро Шкутяк, депутат міської ради, учасник АТО, громадський діяч.
– Я Руслана знаю давно, ми багато з ним разом працювали. По-перше, по своїй суті, він не є поганою людиною. По-друге, він певний досвід в житті здобув, і у владі також. По-третє, він є ідейною людиною – в нього є свої ідеї, і він пробує їх реалізувати.
А яким він буде мером, це залежить від того, яку він зможе сформувати команду навколо себе, і головне – чи зможе стати насправді громадянином міста. Результат його роботи буде залежати від того, чи зможе він поставити пріоритетом інтереси міста, чи для нього залишиться пріоритетом вигода партії.
Я взагалі оптиміст і хочу, щоби в місті були позитивні зміни, і цього від нього сподіваюся. Руслан для мене не є тим, від кого цього категорично не можна сподіватися.
Я би йому порадив будувати амбітні плани, постаратися консолідувати біля себе всіх людей, які мають бачення цікавого розвитку міста. Руслан вміє домовлятися з людьми і знаходити спільну мову, я щиро раджу йому використати цю здатність для розвитку міста.
Як повідомляв КУРС, міська ТВК оголосила результати другого туру виборів міського голови Івано-Франківська. Руслан Марцінків отримав 37 714 голосів, Ігор Насалик – 29 077. Всього проголосували – 68 790, невикористаних бюлетенів – 115 752.
