Авторки: Анна Потьомкіна, Альона Каравай
Тіло не таке просте, як здається. Те, що ми є тілесними, має не лише фізичний вимір (наприклад, хвороби). Тілесність тісно пов’язана з політичними та сексуальними, гендерними та екологічними питаннями. Те, як ми поводимось з власним тілом або тілами інших людей, може означати примус чи звільнення, ріст чи насилля.
Наприклад, Джудіт Батлер у своїй роботі “Нотатки до перформативної теорії зібрань” говорить про політичний вимір тіла. Кожній людині належить влада над власним тілом – аби воно рухалось, стояло на місці, говорило або діяло в публічному просторі. Батлер говорить про “виразну функцію” вуличних зібрань. Адже такі “зібрання тіл” вже несуть в собі потужне висловлювання ще до того, як натовп або його лідери почнуть говорити.
“Мовчазні збори – наприклад, літургії або похорони – часто означають більше, ніж будь-які письмові або усні пояснення того, чому саме вони присвячені”, – пише Батлер.
В мистецтві тілесність знаходить своє відображення через пасивне відтворення, наприклад, фотографію або живопис, або ж через активну форму перформативних практик. Взагалі, перформативне мистецтво включає в себе різні сценічні та несценічні форми: театр, балет, танець, оперу, карнавал, гепенінг або перформанс. В цій колонці ми більше розмірковуємо над останніми, як над тими, що не потребують фізичної сцени та в яких твором є дії (тіла) автора. В перформативних практиках зміст не розповідається, а демонструється через символічну дію; тіло при цьому є головним інструментом та головною діючою особою.
Про найвідоміші перформанси сьогодні пише навіть глянець VOGUE, а перформативні практики не оминули й Франківськ. Анатолій Звіжинський, куратор Франківського ЦСМу, розповідає про міські перфоманси з дев’яностих та нульових:
“Першим перфомансом можна рахувати дійство, яке зробив Мирослав Яремак під час відкриття виставки “Імпреза. Провінційний додаток №2” у 1991 році. Дійство називалося “З приводу цілісності” та полягало в тому, що художник розрізав по діагоналі натягнутий на планшеті папір із геометричним зображенням. З-під розрізаного паперу проступило таке саме зображення, зроблене на планшеті.
Пізніше відкриття виставки перетворилося у спонтанний спалах різноманітних акцій – від позування для фото до фортепіанного концерту Іздрика. В 1993 році Яремак паралельно до основної програми бієнале “Імпреза” провів фестиваль “За-Імпреза” – з показом відеоарту, лекціями та перформансами від митців з України та Польщі. А ще Мирослав неодноразово влаштовував власні акції – наприклад, “Альтернативний мер” (концептуальні пропозиції керівнику міста щодо розвитку культури) або “Ходить гарбуз по городу” (розсада на квіткових клумбах міста насіння гарбуза в очікуванні появи плодів, що прирівнювало “помаранчеву” революцію до “гарбузової”).
Разом з тим, перформативні практики не отримали у Франківську такого системного розвитку, як, наприклад, у Львові.”
Більше про розвиток українського перформансу з авангарду двадцятих до нульових можна прочитати тут. І хоча акціонізм та перформанс в останнє десятиліття дещо здали свої позиції в багатьох українських містах, тема тілесності залишається актуальною для низки сучасних митців. Адже через зв’язок з тілом та тілесність можна актуалізувати цілу низку сучасних суспільних викликів – від екології та фемінізму до свободи мирних зібрань. Якщо згадувати про такі роботи в сучасному мистецькому контексті України за останнє десятиріччя, перелік може вийти довгим. Наприклад:
- український проєкт “Практики Тіла”, заснований Оксаною Казьміною та Анатолієм Бєловим, покликаний звернути увагу на те, як ми себе презентуємо в суспільстві, як розуміємо “норму” та чому взагалі потребуємо цієї категорії.
- українська художниця Марія Куликовська вже багато років працює над серією зліпків свого тіла з різних матеріалів – мила, смоли, воску, ланцюгів, рослин або куль. Ядро роботи Марії Куликовської – її власне тіло, його увічнення, трансформація і розпад. Художниця використовує феміністичну оптику, аби осмислити, що означає перебувати в жіночому тілі в сучасному суспільстві.
- у роботах франківського мистецького дуету “Synchrodogs” тіло, поміщене у ландшафт, часто наштовхує на думку про гармонійну та паразитарну сторони існування людства на планеті. Наприклад, у 2018 році художники відправились у місячну подорож Карпатами, щоб виявити, як далеко людям вдалося вторгнутися на території, які б мали бути дикими. Все це вилилось у їх серію Slightly Altered, яка була представлена в “Асортиментній кімнаті” у 2019 році.
Пандемія також додала масла в вогонь проблематики тіла. Як то кажуть, не було б щастя, так нещастя допомогло. Примусове (або добровільне) сповільнення тілесної активності, вразливість тіла до невидимого вірусу та обмеження свободи зібрань й пересування тіл на карантині – всі ці питання не могли не просочитися в мистецький контекст. Просочилися вони й в “Асортиментну кімнату” – і з березня 2020 року наша галеря стала, зокрема, майданчиком для регулярних тілесних практик та рефлексій про тілесне й перформативне. Простір, який спеціалізується на візуальному мистецтві, почав вивчати досвід перформативних практик та все більше зсувати тему тілесності в центр своїх проєктів.
Цього року “Асортиментна кімната” проводить дві програми, які базуються на дослідженні теми тілесності та перформативних практиках: навчальну програму для підлітків “Втілення” та резиденцію* для “дорослих” митців та мисткинь “Тіло на землі”. Обидві програми відбудуться в серпні 2021 року на базі простору Хата-Майстерня, а результати будуть дещо згодом презентовані у Франківську.
*Нагадаємо, що резиденція – це така форма роботи для митців, коли вони можуть – колективно або індивідуально – приїхати в певне місце, аби дослідити певну тему та, можливо, створити нові мистецькі твори (більше про резиденції як форму можна прочитати тут).
Про “Втілення”
Чому підліткам, які захоплюються мистецтвом та, можливо, стануть митцями в майбутньому, варто занурюватись в тему тілесності? Ми запитали про це у наших колег з Чернівців – Ольги Поляк та Марії Агісян, які заснували мистецьку формацію SVAYA СВАЯ, що вже багато років працює з дітьми та підлітками. Окрім того, Ольга багато років викладає в Чернівецькій художній школі. Ольга та Марія прокоментували це питання так:
“У формальній мистецькій освіті тіло – зазвичай просто об’єкт, який зображують. Його сприйняття зводиться до кількох питань. Як виглядає це тіло? Які воно має пропорції? Як його зобразити та вписати в композицію, щоб отримати задовільний результат?
Ми ж хочемо розширити цей перелік. Що значить проживати життя у тілі? Як транслювати через тіло свої відчуття чи ідеї? Як пов’язані тілесність та ідентичність, тіло та простір, в якому воно перебуває? Яким чином, видозмінюючи тіло чи його зображення, можна створювати нові сенси? Саме тому разом з “Асортиментної кімнатою” ми створили неформальну навчальну програму та такий собі літній кемп для творчої молоді “Втілення”, який буде крутитися саме навколо цих питань”.
Про “Тіло на землі“
В цій резиденції вже “дорослі” мисткині та митці будуть досліджувати взаємозв’язки між тілесністю та екологічним виміром. Іншими словами, вони шукатимуть більш справедливих форм розміщення тіла “на землі” – чи то індивідуально, чи то колективно. Резиденція буде проходити в колі митців, які прямо чи опосередковано працюють із перформансом, перформативністю, хореографією, фізичною культурою та / або соматикою.
Обидві програми передбачатимуть онлайн-складову: відеозаписи артіст-токів, а також окремі документальні фільми, які можна буде переглянути на youtube каналі Іншої Освіти. Тож запрошуємо вже зараз підписатися, аби не пропустити оновлення на ютуб-каналі.
Тож нащо франківському мистецтву тілесне та перформативне? Відповідей може бути багато, ми ж обираємо одну: тіло невід’ємне від людини, тілесність невід’ємна від суспільного, політичного та екологічного, а перформативне невід’ємне від сучасного – дійсно сучасного, а не провінційного – художнього процесу.
Відправляючись в літню роботу над резиденціями, “Асортиментна кімната” закриває на серпень простір галереї та кіноклуб по п’ятницях. Все це відновить роботу вже з перших днів вересня – з новою силою та новою енергією. Тим часом нагадуємо, що “Асортиментна кімната” є громадською організацією, тому дуже вітаються пожертви в довільному розмірі та нові благочинці на платформі Patreon – на власний розсуд та за покликом серця. Бережіть свої тіла та серця цього спекотного літа!
