«Івано-Франківськ – місто для людей», – любить повторювати наш мер Руслан Марцінків. Дуже хотілося б, аби так і було, але як мама двох малих дітей мушу сказати, що поки що це хіба мрія чи просто політична обіцянка, далека від реального життя. Поясню, чому так вважаю. Мова піде про дитсадки.
У Законі України Про освіту в статті 78, пункті 10 йдеться про фінансування державою ліцензованих приватних навчальних закладів шляхом передачі такому закладу освіти цільового обсягу коштів у розмірі фінансового нормативу бюджетної забезпеченості одного учня. Тобто програма, в основі якої принцип «гроші ходять за дитиною», почала діяти з 1 січня 2019 року, а отже, батьки могли б віддавати свою дитину у приватний ліцензований садочок чи школу, а держава фінансувала б частину оплати. Правда, механізм реалізації у законі чітко не прописаний, тому цю ініціативу беруть на себе місцеві органи самоврядування, як-от у Києві, де відповідна муніципальна програма успішно працює вже два роки.
Проте влада Івано-Франківська, схоже, не збирається сприяти розвитку приватної освіти, списуючи свою бездіяльність на нібито недосконалість закону. Але, з одного боку, не всі батьки мають змогу чекати на «своє місце» у міському садочку, доки дитині не виповниться 4 роки. З другого – платити за приватний садочок від 6,5 тис. грн до 8 тис. і більше теж далеко не всім по кишені. Якби в місті гроші пішли за дитиною, це б стимулювало приватні заклади освіти розвиватися кількісно і якісно і зняло б проблему з браком місць у дитсадках Франківська. Зрештою, приватна освіта в рази відрізняється за якістю від державної – від форм навчання до міжособистісних відносин.
Так, у Києві в цьому році батьки можуть отримувати компенсацію за дитсадок у сумі 3050 гривень на місяць. У нас же середньомісячна вартість утримання дитини в ДНЗ за рахунок місцевого бюджету становить 3110,72 гривні, що включає видатки на: оплату праці; оплату товарів і послуг; оплату за продукти харчування, оплату комунальних послуг. Ця сума, думаю, могла б «йти за дитиною» у приватні садочки, враховуючи, що відсоток охоплення дітей закладами дошкільної освіти в місті становить 97%, а ліцензованих приватних садочків лише 3. Та й за харчування дитини батьки доплачують комунальним садочкам по 25 гривень за день.
Чому ж це не робиться? У мене нема іншого пояснення, окрім того, що міській владі це просто не цікаво і не вигідно. Їй цікаво, наприклад, допомагати одноразовими виплатами по 500 і 100 гривень пенсіонерам, старшим 75 років і 90 років відповідно. Таких пенсіонерів у Івано-Франківську більше як 12 тисяч, тож витрати з міського бюджету можуть сягнути понад 6 мільйонів гривень. Ні, я в жодному разі не проти допомоги немічним і старим, але, як завжди, питання в пріоритеті: чи не тому додаткові гроші на пенсіонерів завжди знаходяться, а на дітей – ні, бо діти на вибори не ходять?
Як мама двох дітей дошкільного віку вірю і сподіваюся, що наша влада таки подумає і про інвестиції у виховання й освіту наших дітей, від яких залежить майбутнє держави та міста.