Люди люблять тупість. Останній сплеск активності з FaceApp – ще одне тому підтвердження. Тепер, як пише forbes.com, у російської компанії-розробника додатку є доступ до зображень й імен 150 мільйонів людей – разом із написаним дрібним шрифтом правом використовувати цей контент будь-яким чином. Буквально будь-яким.
Звісно, як зауважено в матеріалі, це не означає, що ваше обличчя з’явиться на бігборді десь у Москві (для цього є фейси привабливіші за середнього користувача фейсбуку), але те, що воно буде використане для навчання алгоритмів розпізнавати обличчя – безсумнівно. Разом з порівняно нещодавнім челенджем «Я 10 років тому» сотні мільйонів людей передали дані про себе – якими вони є, були і, можливо, будуть – третім, невідомим їм організаціям, які переслідують свої цілі – далекі від того, щоб розважити користувачів соціальних мереж. Історія з Cambridge Analytica нас мало чому навчила.
«Ну і що з того? – спитає хтось – Кому я потрібний?». Це правда, зазвичай ви особисто (ми, я) нікому не потрібні. І наше місце в світобудові якщо і не нульове, то недалеко від цього. Але великі масиви даних цінні не тією фоткою, де ви 10 років назад їсте шашлики на березі річки. А тим, що, об’єднуючи всі ці фотографії в спільну базу, навчаючи програму розрізняти не тільки різних людей, але і різні зображення однієї людини, ми самі, під лайки та репости, женемо себе в антиутопію Орвела. З єдиною лише відмінністю: він вважав, що тоталітаризм майбутнього буде триматися на силі і примусі (в принципі, дивлячись на світ Гітлера і Сталіна важко було дійти іншої думки).
Але, скоріш за все, цей тоталітаризм буде переважно добровільним. На сучасного консумера не треба тиснути – треба загорнути свою ініціативу в привабливу обгортку, додати стадного інстинкту, приправити хайпом – і він радісно зробить все сам. Постійно годовані брендами і медіями, ми теж хочемо бодай на кілька секунд (час скролінгу стрічки) стати брендом і новиною. Великий Брат може скорочувати свій апарат внутрішніх шпигунів – людина ХХІ століття сама собі не лише бренд і медія, але також і шпигун.
Ви ще вважаєте, що це маячня? Тоді почитайте, що вже відбувається в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю (обережно, лонгрід!) завдяки новим технологіям; згадайте про соціальний рейтинг. Звісно, Китай – це далеко, а Україна – це Європа, але є загальний тренд. Те, що сьогодні здається нам засобами все більшої децентралізації (соціальні мережі, блокчейн – все те, що працює в обхід офіційних кордонів), є насправді інструментами безпрецедентно потужної централізації, прикладів якої в історії людства ще не було – оскільки ще ніколи ми не надбудовували над собою таку тотальну, всеохоплюючу систему. В цієї системи багато складових – Big Data, Artificial intelligence, Ілон Маск і його програма – ні, не колонізації Марсу, а найближча, – глобального інтернету, заради якого на орбіту летять супутники проекту Starlink. Ми зачаровані зовнішнім боком того, що відбувається: о-о-о, можна побачити себе в старості, о-о-о, безкоштовний інтернет всюди в майбутньому… Але.
Треба бути дуже, дуже наївним, щоб вважати, що багатомільярдні проекти робляться для того, аби потішити домогосподарку з Богородчан. Що простий «південноафриканський пацан» просто так взяв і отримав проекти NASA. За кожним із цих проектів стоїть прорахована монетизація – навіть за тими, які не вистрілили. Їхня невдача обумовить успіх наступних. І якщо це прагнення монетизації згодом набуде вигляду тоталітаризму – то не тому, що хтось має щось особисто проти вас. А тому, що так отримувати прибуток і владу можна ефективніше. Бо «заради 100% прибутку капітал попирає людські закони, і немає такого злочину, на який би він не пішов заради 300%».
Люди люблять тупість. Я не претендую в цьому твердженні на оригінальність. Дивлячись на своїх сучасників ще років 100 тому, філософ Ортега-і-Гассет теж сказав, що не варто багато очікувати від народу. Це лише у передвиборчих листівках народ постає як уособлення прадавньої мудрості. Насправді ж ніякої особливої мудрості там немає (та й ніколи не було – будь-яке село будь-якої архаїчної країни чудове тому підтвердження). Все, що народ хоче, – це пити, їсти, гуляти і злягатися. І навряд чи можна йому в цьому дорікати.
Здавалося б, до чого тут вибори? До того, що наш чинний президент найкращим чином втілює один із головних запитів суспільства. Запитів на хайп і тупість.
