Коли ти «свіжий і перспективний», тобі телефонують і запрошують на зустріч люди, яких більшість бачить переважно у телевізорі. Особливо напередодні виборів. В тебе купують все: ідеологію та стратегію, концепцію та реалізацію, розміщення і контроль (о-о-о, це солодке слово «розміщення», адже немає такого бюджету, який не можна витратити на цей напрям, і хто його контролює, той купує після виборів собі нову квартиру в хорошому районі). Ти ходиш на ефіри та даєш інтерв’ю, де поблажливо радиш опонентам, що робити, а також щедро ділишся своїми рецептами якісної трансформації країни.
Але час минає. З’являються нові «свіжі та перспективні», енергійні та настирливі. Ти помічаєш, що телефонувати стали менше, набагато менше, – тому набираєш декілька номерів сам. Мовляв, як справи, вибори ж скоро… Так, так, погоджується з тобою співрозмовник, тобі перетелефонує мій заступник.
Ти зустрічаєшся з заступниками і намагаєшся продати ідеологію та стратегію, концепцію та – ну, ви зрозуміли, – але заступник вже теж відмотав не першу кампанію, тому слухає не те щоб незацікавлено, але і без особливого ентузіазму. Ви домовляєтесь зідзвонитися, і на виході в приймальні ти помічаєш конкуруючу групу експертів. Вони перекидаються словами типу «діджітал», «конверсія», «органіка» – всіма тими дивними формулами, на які ти останні роки не звертав уваги, думаючи, що все і надалі вирішують «листівки та поля». Дарма, виявляється, не звертав.
На ефіри все ще запрошують, але у нас на ефіри запрошують взагалі будь-кого, хто може зв’язано говорити. Тепер ти не просто ділишся своєю експертизою. Ти посилаєш сигнали: «Агов, замовники, я тут, ми домовимось». Так, цього разу ви все ж таки домовляєтесь, але продати вдається вже не «кампанію під ключ», а якийсь один напрям. Зазвичай – не надто прибутковий. Бо на прибуткових сидять люди з ближнього кола, зі своїми мініагенціями.
Присмерки (майже за Шпенглером) близько. На наступній кампанії продати не вдасться навіть напрям, максимум – свою «експертизу». Ти прекрасно розумієш, що замовник бере її в пакеті разом з іншими «говорящими головами» виключно для фону, який має відтіняти лідера під час його публічних роздумів про, скажімо, перезаснування держави та створювати видимість широкої експертної підтримки. Іноді навіть занадто широкої: так, ручні експерти експрезидента настільки агресивно відпрацьовували свої гонорари, що, безумовно, додали декілька відсотків відрази у загальний результат.
Далі настає період згасання. Можна написати книгу (зараз це роблять всі) і трохи іміджево кормитися довкола неї. Зайнятися коментарями з усіх питань. Благо, такі слова, наче метелики-одноденки, недовго живуть у суспільній пам’яті. Доводиться виступати на телеканалах, що належать людям, яким ти колись поблажливо роздавав поради. Наприкінці ти вже навіть можеш давати коментарі російському ТБ – так, це повне дно, але до нього доходять теж.
Треба було би подумати про диверсифікацію бізнесу – і зробити це ще років п’ять тому, якщо не більше. Найбільш далекоглядні з тих, кого я знаю, вкладалися, наприклад, в мережу автомийок в регіонах. Але хороші і порівняно нескладні гроші – ніби гачок і непрозора призма. На одному ти сидиш, а інше до часу загороджує тебе від безжального світла істини. Коли за місяць отримуєш більше, ніж середній житель столиці за рік-два, звісно, що твоє сприйняття стає дещо викривленим.
Щиро кажучи, я не розумію, чому і для чого люди дивляться політичні ток-шоу і слухають, що говорять так звані експерти. Переважно вони просто роблять позбавлені жодного сенсу «магічні паси», мета яких – за рахунок суспільної уваги перетягнути ще трохи грошей у власну кишеню. Наявність чергового шустер-шоу в ефірі – не показник свободи слова. Це радше ознака того, що знову купа соціальної енергії буде зливатися в порожнечу. І виграють від цього всі (експерти ще трохи поторгують собою, ведучі отримають бонуси, а канал – рекламу), крім громадян, яким це все адресовано. Саме вони витратять декілька годин свого життя, щоб послухати людей, котрим максимум що вдається – це передбачати минуле. Та й то не завжди.
Ті, хто дійсно розбираються у політиці та виборах (вони теж є, але не називають себе експертами), не ходять по ток-шоу. Вони непомітні для широкого загалу і давно мають мережу власних автомийок та іспанській паспорт. І вони нічого вам не скажуть про те, як все влаштовано. Хоча б тому, що це – не ваша справа.