За декілька тижнів розпочинається новий навчальний рік. Говорити про шкільне навчання дітей в країні, де точиться жорстока війна, мені не випадає. Бо я мама дошкільнят, і мене цікавить, чи працюватимуть садочки, – і не лише мене, а й батьків 30 тисяч дітей в Івано-Франківській області, до яких приєднаються й переселенці. І хоч у фейсбук-спільноті мало хто (ніхто) робить опитування, чи варто садочкам працювати, та важливим залишається питання: чи зуміла міська влада облаштувати необхідними найпростішими укриттями всі дошкільні заклади, які цього потребують.
Напишу одразу: я за те, щоб діти очно відвідували садочки. Бо в принципі державних онлайн-садочків не передбачається (всі ми вже знаємо про ефективність та можливості шкільного онлайн-навчання). Бо в садочках перебуває менша кількість дітей, ніж у школах, для яких реально облаштувати найпростіші укриття згідно з вимогами. Бо ті садочки, де укриття є, все одно не можуть вмістити тих дітей, де його немає. Бо згідно з основними вимогами до найпростіших укриттів від ДСНС, укриттям може бути і приміщення на першому поверсі будівлі зі стіною 2-2,5 цегли, обкладене мішками з піском, забезпечене туалетами, водою, двома виходами з посиленими дверима (оббитими залізом), яке витримує приліт осколків чи вибухову хвилю. Адже, якщо відверто, від точного прильоту ракети в будівлю не врятує й підвал. І, наостанок, не всі батьки можуть дозволити своїй дитині відвідувати приватні садочки, в яких теж мало де є укриття і адреси яких також є у вільному інтернет-доступі. Про соціалізацію дитини, відсутність на постійній основі баби з дідом, потребу батькам працювати, думаю, пояснювати не потрібно.
В Івано-Франківську є 28 комунальних садочків, у 13 з них немає найпростішого укриття. Варто зазначити, що таким укриттям, за словами представників міського департаменту освіти, є цокольне чи підвальне приміщення. Про можливість облаштування укриття на першому поверсі у нас взагалі не йдеться. Тому для двох з тринадцяти знайшли укриття в радіусі 100 м. А решта 11 працювати не буде. Хоче це ще не точно, бо після чергової комісії по дошкільних закладах, аж 25 серпня, обласна військова адміністрація вирішить, чи будуть вони працювати. Перед цим, 22-25 серпня, Івано-Франківська міська рада обіцяє провести опитування батьків.
Що ж тоді виходить? 26 червня виконавчий комітет міської ради створив комісію, яка почала перевіряти наявність укриттів в садочках та школах. За останні два місяці, після не виявлених підвалів у 13 закладах дошкільної освіти, найпростіші укриття на першому поверсі ніхто так і не зробив. Хоча, нагадую, вони мають право бути згідно з вимогами ДСНС. Та й кошти на це були виділені з міського бюджету.
Якось незручно нагадувати, але велика війна почалась не 26 червня, а 24 лютого. І те, що про створення належних сховищ у закладах освіти в період лютого-червня ніхто не думав, не кажучи про період від початку війни у 2014 р., викликає не лише подив, а й обурення. Ремонт доріг та укладання бруківки всі 8 років війни були важливішими за стратегічне забезпечення безпеки дітей. Та й, говорячи про майбутнє, війна триватиме довго, і кожен заклад освіти вимагатиме обов’язкової наявності спочатку найпростішого укриття, а з часом і сховища. Бо ж насправді жодного справжнього надійного сховища в івано-франківських закладах дошкільної та середньої освіти немає.
До прикладу, в Ізраїлі садочки та школи будують висотністю не більше як два поверхи, одразу проєктуючи бетонне перекриття між поверхами, яке здатне витримати пряме влучення (це крім обов’язкової наявності бомбосховищ). Або обкладають заклади освіти міцними бетонними плитами по всьому периметру. В Івано-Франківську ж за каденції Руслана Марцінківа, з 2015 року, коли вже велись бойові дії на сході України, збудували вісім нових дитячих садочків, в яких і близько нічого подібного немає. Як нема і навчання дітей, що робити під час сирени (що логічно, бо ховатись немає куди!). Тож чи є в міністерства освіти, а відповідно в органів місцевого самоврядування план і стратегія, як будуть функціонувати заклади освіти в період війни, зважаючи на те, що ми не знаємо, скільки років триватиме війна?
Повертаючись до нашої теперішньої ситуації: куди мають ходити діти з 11 садочків, де так і не облаштували жодного укриття? Розпихнути, вибачте, цих всіх дітей (в одному садочку їх від 150 до 500) по закладах з укриттями навряд чи вийде. Та й батькам не повідомляють, за якою процедурою це відбуватиметься і чи відбуватиметься взагалі. Хоча треба 25 серпня дочекатися, і, як у нас прийнято, в останній момент бігати з папірцями. Крім цього, чи залишатимуть за собою оплачуване робоче місце працівники закладів без укриттів, допоки не облаштують хоч якесь укриття? І програма “гроші ходять за дітьми”, за якою кошти з бюджету на забезпечення однієї дитини в комунальному закладі могли б віддавати батькам для оплати приватного садка, – так і не була запроваджена. А зараз би ой як пригодилась. Бо допомагати армії, що батьки цих дітей і так роблять, міська влада закликати не припиняє, але забезпечити належні умови для дітей, щоб батьки могли працювати і допомагати армії, чомусь у неї не виходить. Навіть попри мільярдні допомоги від інших держав світу. Бо було б логічно, якби міста, а то й міністерство освіти, створили міжнародні програми допомоги з облаштування сховищ для дітей в закладах освіти. А наразі в Івано-Франківську двори, сквери і тротуари – досі стратегічний пріоритет, наче ніякої війни і нема. Чомусь простіше – чи вигідніше? – вкладати в бруківку, ніж в надійні бетонні плити, які, справді, можуть врятувати життя.
