Спостерігаючи за подіями в Афганістані, перечитуючи сотні твітів свідків та коментарів і оглядів аналітиків, усе ж не міг знайти переконливу відповідь на питання, що відбувається і чому так.
Світова геополітика, шахова дошка, поразка ліберального Заходу, рука Китаю, теорії змови – цього всього маса, і все воно якесь пусте і непереконливе.
Жахливі кадри з аеропорту Кабул, люди, які, намагаючись втекти з країни, застрибують на шасі літаків і потім падають з висоти, – це шокує і тому тим більше потребує розуміння. Добре, що у наш час реальність документується в режимі онлайн і є можливість бачити важливі деталі, в яких криються відповіді на ключові питання.
Отже, наскрізною темою, котрою просякнута афганська війна і афганські страхи, є жінки, їхня доля.
Тут і старі фото часів правління талібів до приходу американців у 2001-му, і зовсім свіжі, і жахливі катування, і щемкі фото замальовування вітрин із зображеннями жінок, і заява речника Талібану про те, що жінки зможуть вчитися, якщо будуть «правильно» одягнені, і багато-багато інших згадок, пов’язаних з правами і становищем жінок.
Заява Байдена була коротка і, наскільки це можливо, відверта: ми прийшли за Осамою бен Ладеном, ми його вбили, ми втратили тисячі життів наших громадян і трильйон доларів, але…
А що «але» і як же до цього всього дійшло, чому «Непохитна свобода» похитнулася і впала, дідусь Байден до кінця не пояснив.
Чому Талібан збирає тисячі солдатів і постійно поновлює свої ряди, в чому його сила? Чому вони постійно воюють і це не зупинити? Чому мільярди доларів їх не змінили?
Дозволю собі декілька власних спостережень і висновків – без претензії на експертність і об’єктивність, швидше інтуїтивних.
Не релігія рухає солдатами Талібану. Навіть якщо вони так кажуть. Навіть якщо самі в це вірять.
Ними рухає основний інстинкт. Так-так, саме той, саме існування якого в людини сьогодні прийнято заперечувати. А всі настанови, мотиви, обмеження, ритуали – лиш для того, щоб його підтримувати і реалізувати.
Мета солдатів Талібану – хлопців від 14 до 40 років – захоплювати жінок. Все інше – фасад і прикриття. І власне у цьому їхня сила і їхній уявний рай.
Два твіти допомогли мені це зрозуміти. Перший про те, що таліби наказують місцевим муллам надати списки всіх дівчат і жінок у захоплених містах і селах. Щоб їх можна було видати за талібів. Другий – з аеропорту Кабула, коли американські військові відбивають жінок у якихось чоловіків. Ці чоловіки пішли на летовище не для того, щоб втекти з країни, а для того, щоб захопити собі жінок.
А чим вони відрізняються від інших солдатів? Тільки тим, що їм це дозволено, це законно для Талібану. Здобути жінку – і не одну – у бою і робити з нею все, що хочеш. Інших варіантів самореалізації у них немає, про це вже подбали вожді і мулли.
Солдати живуть інстинктами, щоб вижити, а таліби – вічні солдати. Тому їхні вожді так ревно борються з освітою, культурою, правами людини. Бо це все забирає у солдатів Талібану основний інстинкт і основну мотивацію до війни.