Він знайшовся! Архітектор, який збудував у Станіславові колись славно-, а віднині сумно-звісний “Дністер”, будинки на початку Незалежності – Гаусвальда, Хованця (“Київ”) і т. д. Прибувши сюди у 1909-му з Відня, він за п’ять років не лише спроектував, а й звів сім величних, сучасних – і тоді, і зараз – кам’яниць. Після чого, отримавши неабияке визнання, раптом щез у 1914-му, з настанням Першої світової, не відклавши згадок про себе ні в польських, ні у львівських архівах.
Читайте також: Опиратися безнадії: про “Дністер”, пам’ять і сенс
Нам залишилось лише припущення фронтової мобілізації чи загибелі на гарячих біженських шляхах. Або пацифістське – нещасний випадок на будові, він ними керував власноруч і оснащував проекти ліфтовими шахтами. Бо звідки ще б виникла така загадкова дивовижність, що він нічого більше не збудував в інших містах Галичини, як то було з усіма помітними архітекторами – навіть в часи післявоєнних масових відбудов?
Читайте також: Як місто втрачає вулицю Шевченка
Ну, і смерть його мусила бути молодою, ранньою, бо до Станіславова він теж нічого індивідуального не створив. Хоча видатні архітектори творили, тримаючи рівень, переважно до старості, ніби музи з циркулем в руці живучіші, ніж з лірою. Видно, цей спосіб просторового думання з розрахунками тримає мозок у продуктивній освіжаючій напрузі – спочатку мозок архітектора, а далі сотні років – мозок глядача.
І ось слід нашого Фредеріка Януша таки сплив, причому дуже високо. Виявляється, він і справді потягнувся в небеса, але в іншому значенні: у другій декаді ХХ ст. він проектував і дизайнував хмарочоси у Чикаґо.
Підтвердилось припущення Жанни Комар про те, що він емігрував туди і що саме його ім’я закладено в назві відомої архітектурної компанії “HOOPER & JANUSCH COMPANY”.
Слід підзамело те, що у Станіславові, який його заземляв, оберігаючи свої небеса від забудови, він заархівований як Frederyk W. Janusz, а там вже як Fred W. Janusch – ім’я асимілювалось (мабуть, в сторону Першофреда – Нобеля). Там він теж пропрацював всього 5 років – до 1929 – і спроектував так само 7 висоток в Чикаґо, і ще до однієї, в Міннеаполісі, долучився з дизайном, але її висота – 137 м, роботи над нею вистачило на всіх. Ще HOOPER & JANUSCH спроектував три кінотеатри і кілька особняків.
Фотографії основних реалізованих його проектів я накопав і додаю тут. Американський “народець-інородець” досі віддає їм належне, попри те, що в експериментально-безстрашне Чикаґо з’їздились кращі проектанти світу, а знамениті емігранти з Баухаусу потім започаткували його “чиказьке відділення”.
Але будинки Януша помітні навіть там. Тож у значно скромнішому архітектурно Франківську його роботи взагалі треба було б музеєфікувати, недоторканно поставити на вітрину, за шкло – що тепер і робить з кам’яницею “Дністра” відчайдушний новоявлений власник. Дуже скоро він стоятиме там на самій горі, на новозбудованому балкончику біля вежі, над забудованою колонадою Януша, підсмішкуватим поглядом Муссоліні дивлячись вниз на це місто дуже маленьких людей, на нас, слабких світу цього, які щойно отримали колоно-терапію і не змогли протистояти хоч чомусь, нічому. Тільки знуджений сумок пробігатиме його обличчям, коли знизу проходитиме антискептик-мер з квітами для Шевченка і з фірмовим смішком, протискаючись спішком повз припарковані на пів ширини вулиці автомобілі готелю. Мер, який залишатиметься мером в своїй уяві, бо місто, яке не має недоторканних місць, не цінує себе і свою історію, не може називатися містом.
Читайте також: «Обурює, що Франківськ мовчить»: відомий архітектор розпік Марцінківа за «євроремонт» готелю «Дністер»
