Без облич та прізвищ
четвер, 16 серпня

Без облич та прізвищ

Тарас Грень Прес-центр АТО, підполковник.
Що ми знаємо про військову розвідку? Хіба те, що вона є.

Це і не дивно, бо діяльність розвідки завжди, в будь-якій армії – таємниця за сімома замками. І в цьому – також її професіоналізм, коли вона знає про все і всіх більше, ніж про неї.

Писати про наших розвідників складно. Бо ми, представники ЗМІ, прагнемо розповісти якомога більше, а розвідники діють за принципом "не світитись". Втім, напередодні свого професійного свята – Дня військової розвідки України, яке відзначають 7-го вересня, вони зробили невеличку поступку, відкривши маленьку шпаринку в щільній завісі таємничості військової розвідки.

Ми так і не дізнались ні військових звань, ні імен, ні посад наших співрозмовників. За мирного часу це ще було б якоюсь мірою можливим. Тепер же, коли військова розвідка цілодобово виконує бойові завдання, будь-яка інформація про них може нашкодити їм та загальній справі захисту Вітчизни. Ми навіть не бачили облич співрозмовників. Вони були приховані за балаклавами. Розмовляли і бачили лише їхні погляди. Уважні погляди мудрих людей. Спокійні жести та спокійні слова. Грамотно побудовані речення видавали в наших співрозмовниках добре освічених особистостей.

"А інших у нас і немає, – підтвердив здогадки один з наших співрозмовників. – Розвідник має бути митцем військового мистецтва. А ще – уміти мислити нестандартно".

Події на сході України стали випробовуванням на зрілість найперше для військової розвідки, яка, попри всі вигадки і домисли, успішно та чесно нині робить свою справу. Неоголошена "гібридна" війна внесла корективи у діяльність військової розвідки. На відміну від десантників, артилеристів чи піхотинців, на цій війні у них немає чітко визначених позицій. Вони всюди, обабіч "лінії фронту", та завжди непомітні. Особливо для ворога. Бо розвідка – це очі і вуха командирів і штабів. І будь-яке командирське рішення завжди ухвалюється на підставі розвідувальних даних. Недаремно розвідка є основним видом бойового забезпечення, що окреслено всіма бойовими статутами всіх армій світу.

Щодня ми читаємо чи бачимо з телеекранів зведення оперативної обстановки: "Знищено колону техніки противника, нанесено вогневі удари по скупченню ворога…" За цими офіційними словами – титанічна робота військових розвідників, які забезпечили точні дані про противника. І часто-густо за такі відомості наші розвідники платять своєю кров’ю, а то й життям, викликаючи артилерійський вогонь на себе.

"У найкоротшіші терміни ми змогли перебудуватись під нюанси ведення цієї війни, – продовжив інший наш співрозмовник. – По-новому була організована вся система ефективного використання та роботи розвідки, задіяні всі можливі засоби. Адже це й радіоелектронна, і повітряна, і багато інших видів розвідки, а не тільки групи бійців-розвідників. Взагалі, людський фактор завжди на першому місці у виконанні завдань. І, як свідчать останні події, будь-хто з нас цілком віддає себе своїй справі. Все інше – на другому плані".

Професія розвідника – це покликання. Неможливо змусити людину виконувати завдання, йти майже на вірну смерть, коли вона має сумніви у собі, у своїх бойових друзях.

Перед нами – звичайний розвідник звичайного зведеного підрозділу, в якому є і піхотинці, і танкісти, і зенітники тощо. Друзі його так і зовуть – "Мішка-розвідник", бо дуже небайдужий до солодкого, хоча ім’я має інше. Після зайняття нашим підрозділом опорного пункту треба було провести розвідку переднього краю і найближчих населених пунктів. У ніч Мішка-розвідник та два його товариші вийшли на завдання…

За півгодини один з них повернувся. Як кажуть, не витримали нерви у бійця. А Мішка-розвідник з другом вийшли до своїх тільки вранці, з першими променями сонця, згинаючись під вагою гранатометів, автоматів та іншої стрілецької зброї, яку "вполювали" у терористів. "Прихопили при нагоді", – посміхався боєць, доповідаючи командиру, а той тієї миті готовий був обох героїв з землею зрівняти, бо мали повернутись за дві-три години. Пом’якшав командир після ознайомлення з добутими розвідданими – перед ним лежала точна схема вогневих точок і укріплень противника, його чисельний склад тощо.

Згодом, після "війни", ми обов’язково дізнаємося імена та прізвища наших героїв-розвідників, в подробицях будемо знати їхні подвиги. І особливо приємно буде дивитись в їхні щирі, веселі обличчя, слухати їхні розповіді за великим дружнім столом або у затишній залі, а не в бліндажі чи окопі, як зараз. Втім, і тепер військові розвідники відзначатимуть своє професійне свято. Відзначатимуть своєрідно – точними даними про скупченнях терористів, які вони виявляють. А ще – обов’язково вшанують своїх бойових побратимів, які полягли за незалежність та недоторканість своєї Батьківщини – України!

"Перемога буде за нами!" – запевняють військові розвідники. А вони знають все…

 

Фото автора

КОМЕНТУВАТИ