На цьому можна було б закінчити текст. Але попрошу трохи уваги. Сподіваюсь, воно того варте.
Може, це бачить ще хтось, тут дорога кожна людина. І тоді нас стане багато, тоді ми зможемо змінити неправильний стан речей.
Я помітив це не так давно, а до того жив у щирому переконанні реальності світу і людей навкруг. Тягнувся до них усією душею і довго не розумів, що з того боку очей на тебе з якогось невимовного далека дивиться чужий холодний розум. Звідки ж мені було знати, що деякі люди, далекі і близькі, – це імітація? Вони ніби кажуть правильні слова, роблять буденні звичайні речі і зовні ніяк не відрізняються від тебе. Негаразди став помічати, коли намагався щось трохи покращити, змінити. Ось тут і зустрівся з ними.
У моєму житті є джерело, звідки йдуть професійні смисли. Смисли суддівства. Я вже давно підозрював, що у тому центральному місці справжніх суддів потроху міняють на їх подоби, які поводять себе як самостійні люди, але насправді імітують суддів. Це проявлялося і в особистих бесідах, і в рішеннях, які по відчуттях не були рішеннями саме цих людей. Це були чиїсь чужі рішення, які вони тільки опредмечували. Так поводили себе андроїди з романів Філіпа Діка. Раніше то були одинарні випадки, але тепер… Схоже, там машини вже замінили собою людей.
Поняття справедливості дій людей ніяк не схоже на алгоритми машин, які самостійного буття не мають, а тільки існують, виконуючи команди оператора. У них нема свободи волі, яка породжує справедливість. Псевдожиттю потрібно обґрунтування у вигляді подоби. Андроїди не зможуть довго правити людьми, які прагнуть вдосконалення. Їм потрібні електровівці, задача яких – заміщати собою людей і гарантувати безперешкодне поглинання ресурсу. А щоб це було можливо, потрібно не допускати змін. От вони і заповнюють своїими тілами соціальний простір, щоб у тому місці не з’явилась ненароком людина. Адже як казав один соціолог: в одній точці соціального простору два соціальних тіла існувати не можуть.
Ось деякі ознаки, які дадуть можливість відрізнити справжню людину від штучної. Якщо Ваш керівник старається не робити нічого сам і нікому не дає нічого зробити, а підкоряється тільки командам, гасаючи для цього в Київ, то знайте – перед Вами електровівця (електробаран). Якщо Ваш керівник каже, що комунікація з суспільством для відновлення довіри до судочинства не на часі, то знайте – це електровівця. Якщо на заокеанські гроші утворюється фактично бездіяльний “комунікаційний комітет” і його заповнюють тупі і ще тупіші копії Вашого керівника, знайте – то електровівці й електробарани (спочатку вперед леді, а потім джентльмени). Якщо Рада в Києві затверджує якісь списки своїх представників в областях, а ці представники ніколи нічого у житті самі не зробили, знайте – потребу в людях підмінили електровівцями, які будуть пастися на Вашому полі. Якщо Ваші колеги, щоб нічого не робити, обирають своїм пастухом електробарана, то знайте – перед Вами електровівці.
Основна ознака електровівці – не допускати змін і імітувати собою людей. А згори ними керують андроїди, які теж такі ж, тільки мають ширший діапазон операцій.
