вівторок, 11 грудня

Полтава: добре серце України

Олена Бас Журналіст.
Нинішня Полтава – це поєднання непоєднуваного і сусідство протилежностей. Втім, як і вся нинішня Україна – країна на зламі часів. Що справді тішить: люди тут привітні, лагідні й завжди готові допомогти.
Біла альтанка (за Союзу її називали Ротондою дружби народів) споруджена в 1909 році на честь 200-ліття Полтавської битви. Вважається одним із символів міста.
Біла альтанка (за Союзу її називали Ротондою дружби народів) споруджена в 1909 році на честь 200-ліття Полтавської битви. Вважається одним із символів міста.
Зображення 1 / 6 Використовуйте клавіші для перегляду

Монумент Слави в самому центрі міста прикрашений червоно-чорним та жовто-синім стягами із написами "Слава Україні!" та "Героям слава!". Цього орла встановили з нагоди 100-річчя перемоги російської армії Петра І над шведсько-українськими військами Карла ХІІ у Полтавській битві 1709 року. Сьогодні українські прапори майоріють над імперським орлом, заперечуючи значення колоніального пам’ятника.

Щоб орієнтуватися і побільше дізнатися про місто, мандрівнику у Полтаві конче потрібен смартфон чи планшет. Полтавчани вирішили не обвішувати центр міста картами та путівниками, а лише встановили мітки та QR-коди на тротуарах. Рухаючись у напрямку стрілок, можна дістатись до тієї чи іншої пам’ятки і тут же все про неї дізнатись за допомогою мобільного. Кожна пам'ятка позначена своїм номером.

Неможливо не помітити на Театральній площі у центрі мобільні бібліотеки. На вигляд це звичайні рекламні тумби. І знову ж для того, щоб дістати безкоштовно книжку, знадобиться смартфон. На кожній намальованій книжці нанесений код, який необхідно зісканувати. Тут є близько 300 книжок різних жанрів.

Вдало обрали місце розташування центрального торгового центру. Він знаходиться у підземних переходах під головною вулицею міста. Таким чином, і підприємці не виходять за межі перспективної території, і зовнішній вигляд історичної частини не псують ані новобудови, ані торгові лотки.

Справжньою проблемою став для Полтави неактуальний для Прикарпаття процес декомунізації. У місті багато вулиць досі мають радянські назви. Центральна вулиця міста називається Жовтневою (в народі її часто називають Октябрською). Поруч переплітаються вулиці Леніна і Котляревського, Фрунзе і Шевченка, але більшість назв таки залишились з радянських часів: Рози Люксембург, Куйбишева, Комсомольська, Першотравневий проспект, Гагаріна, парк імені Ленінського комсомолу і багато подібних.

На місці, де колись був пам’ятник Леніну, Google maps підказує, що має бути пам’ятник Небесній Сотні. Зараз тут український прапор, зображення та слова, які нагадують про трагічні події 2014 року. І знову несумісність – вулиця досі називається Леніна.

За кілька метрів від нього знаходиться пам’ятник Шевченку.

Попри відлуння "совка" у назвах вулиць, місто виглядає, справді, досить патріотично. На балконах будинків вивішують національні прапори, молодь одягається в символіку та обирає аксесуари з гербом чи патріотичними написами, при цьому часто розмовляючи російською мовою.

Навпроти будівлі облдержадміністрації наметове містечко із шинами. "Правий сектор" разом з "Азовом" в такий спосіб вже майже півтора місяця висловлюють свою незгоду із головою ОДА Валерієм Головком та збирають підписи за недовіру йому.

"Пройдете прямо, а потім повернете налєво, там пройдете пару шагов і будете возлє ЦУМа",  каже полтавчанка, яка дуже хоче допомогти заблукалим туристам. Місцеві дуже привітні. Тут ніхто не озирається на українську мову. Російської теж багато, але люди спокійно розуміють один одного. Мова корінних полтавчан має свій неповторний колорит, який передається не лише кумедним суржиком, а й інтонацією та навіть тембром.

І трохи про побут…

У сфері громадського транспорту Полтава випередила Івано-Франківськ на кілька кроків. Проїзд коштує так само, як і у Франківську, – 2 грн тролейбуси і 4 грн маршрутки та автобуси, як мало-, так і великогабаритні. На центральних жвавих зупинках маршрутний транспорт ніколи не зупиняється в кілька рядів. У великих автобусах та в тролейбусах працюють кондуктори. І при цьому періодично навідуються контролери, які перевіряють у пасажирів проїзні документи.

Ціни на продукти не надто відрізняються від франківських. Щось дорожче, щось дешевше, але щоб заповнити холодильник, знадобиться така ж сума.

Готуючи їжу вдома, турист з незвички може запанікувати і кинутися відкривати вікна. А все тому, що запах одоранту, який тут додають до газу, дуже сильний. Напір газу теж кращий, очевидно, і якість. Відповідно їжа готується значно швидше.

А найважче тут звикнути до "м’якої" води. Коли миєш руки з милом, складається враження, що воно ніяк не змивається. Приготувати звичний смачний чай теж не вдасться. Це все через специфічний мінеральний склад води. Тут стверджують, що це артезіанська вода з підземних джерел. І все ж багато хто зі мною погодиться, що вода з карпатських джерел найсмачніша.

А загалом, гість почуватиметься у Полтаві комфортно, незважаючи на дрібні незручності. Все завдяки доброзичливому місцевому населенню, яке щиро бажає допомогти, варто лише звернутися.

КОМЕНТУВАТИ