«Дівчина, яку ми вбили» — захопливий психологічний трилер, створений на основі вражаючої реальної історії, йдеться в анотації до книжки Поліни Кулакової.
Письменниця у Карпатському ранку з ТРК Карпати каже, що насправді ця історія сталася у Франківську в радянський час – у дворі на вулиці Мазепи, неподалік школи №23.
“Підлітки розклали вогонь у дворі. Прото посеред двору. І стрибали через нього – розважалися, – розказує Поліна. – І одна дівчинка, молодша школярка, вирішила скопіювати старших дітей і теж стрибнула. На ній була сукня з нейлону, це така синтетична тканина. Дівчинка стрибнула і зразу кудись зникла. Потім дізналися, що вона отримала опіки. На сукню потрапила жаринка з багаття, вона оплавилося. А заховалася дівчинка в кущі. Вона так і загинула потім від опіків. Прикра, трагічна історія, що врізалася в пам’ять – могила цієї дівчинки була на цвинатрі поруч з могилою мого дідуся. Цю трагедію я перенесла в книгу на своїх персонажів”.
Персонажі Поліни Кулакової живуть у Франківську 1999 року. Їх п’ятеро, хлопців-підлітків — безтурботних, зухвалих, сповнених надій на нове життя. І вона — красуня Ліда у блакитній літній сукенці, котру жоден з них уже ніколи не забуде. Тому що провина не згорить у вогнищі на березі Дністра, як блакитний нейлон…
За сімнадцять років після Ліди вони знову зібралися разом, аби поновити шкільну дружбу і позбутися почуття провини. Поїхали на риболовлю на Дністер. Знову розклали багаття. І тут починається трилер, інтригує письмнниця. Мертві також нічого не забувають, каже вона.
Текст лаконічний, каже авторка. Поділений на короткі розділи, які навмисно обриваються на найцікавішому. Дія відбувається у теперішньому і в минулому часі, іноді вони накладаються. Як-от у інтерв’ю про цей нещасний випадок, яке один з героїв і учасників трагедії дає франківській журналістці. Одним словом, напруга читачу гарантована.
