Дует франківки Fiїnка та Віктора Павліка подарував нове життя культовій пісні “Білі черемхи”.
Ця співпраця – не просто музичний експеримент, а справжній творчий діалог, що проявив красу української пісні.
“Я тремтіла, коли вперше запропонувала Віктору Франковичу створити дует, – зізнається Fiїnка. – Для мене ця пісня завжди була символом весни, оновлення, чистого кохання. Тримаючи в серці ці відчуття з дитинства, я мріяла подарувати їм нове дихання, щоб молодь також могла відкрити для себе цю красу. У нашому світі, коли все навколо хитається, українська пісня залишається тим якорем, що тримає нас на зв’язку з нашим корінням”.
А історія цієї музичної колаборації розпочалася з підтримки Віктора Павліка саме прикарпатської виконавиці під час Національного відбору на Євробачення, коли він несподівано для всіх виконав пісню Fiїnка “Культура”.
“Коли люди в соцмережах почали жартома називати мене “головою фан-клубу Fiїnка”, я посміхався. Але в цьому жарті була велика правда — я справді відчув у цій молодій виконавиці ту саму щирість і відданість українській музиці, яку завжди намагався нести сам, – ділиться Віктор Павлік. – Пісня ‘Білі черемхи’ народилася дуже природно – з великого бажання створити щось світле, ніжне й весняне. Ми з Fiїnка одразу відчули емоційний зв’язок із цією мелодією. Писали й працювали над нею з великою любов’ю, вкладаючи частинку душі в кожен рядок”.
До нової інтерпретації легендарного хіта Fiїnка написала два нові куплети, а сучасне аранжування, створене на івано-франківській студії union records, дало пісні свіже дихання, зберігаючи при цьому її первісний емоційний потенціал.
“Найскладніше було знайти баланс між повагою до оригіналу і створенням чогось по-справжньому нового, – розповідає Fiїnка. – Коли ми з Віктором Франковичем вперше заспівали разом у студії, я відчула, як по шкірі пробігають мурашки. Це був момент, коли я зрозуміла: ми створюємо щось важливе не лише для нас, але й для всіх українців”.
І саме у часи, коли світ переживає трансформацію, а Україна продовжує боротися за свою свободу та ідентичність, така міжпоколіннєва музична співпраця стає чимось більшим, ніж просто пісня. Це маніфест незламності української культури, її здатності єднати людей різного віку та відроджуватися в нових формах.
“Щоразу, коли українська пісня здобуває нове життя, наша національна душа тільки міцнішає, – підкреслює Віктор Павлік. – Це особлива робота, бо вона про щирість, кохання і трохи ностальгії. Думаю, багато хто впізнає себе в цій пісні”.
Для Fiїnка ця співпраця стала не просто професійним досвідом, а й глибоко особистою історією:
“Маю великий гонір співати легендарні “Білі черемхи” в моєму баченні з не менш легендарним Віктором Павліком, – зізнається виконавиця. – Найприємніше в роботі з Віктором Франковичем – все дуже швидко і професійно. Ми дуже збігались в думках і поглядах, і тому працювалось на одному диханні”.
Презентація нової версії “Білих черемхи” стала символічною подією для всієї української музичної спільноти — доказом того, що справжня мистецька цінність не підвладна часу, а лише набуває нових граней у руках творців різних поколінь.
