Здається, що описані, переписані, переказані історії про так званого «карпатського Робін Гуда» вже вичерпали себе і сказати щось нове радше неможливо, аніж реально. Проте новий роман прикарпатської письменниці Марії Дзюби «Писане серце», що вийшов нещодавно, зумів заговорити до читачів по-новому.
В рецензії на нову книжку про Олексу Добвуша, що її подає Буквоїд, йдеться про те, що народний месник Олекса Довбуш у романі письменниці постає збірним образом кмітливих та непокірних «гуцульських стрільців».
Із тексту авторки можна відчути не лише сильний та мужній дух Довбуша, а ще і його ніжну й трепетну душу, яка здригається від гучної гуцульської пісні, тривожиться від символічних знаків природи і з таким трепетом та пієтетом піклується про своїх побратимів, що це викликає повагу та захоплення.
Багата та різнобарвна письменницька мова переплітається із яскравою та запашною гуцульською говіркою, що слугує своєрідним елементом для розкриття світоустрою простого гуцульського села. Письменниця наділила діалоги сакральним гуцульським діалектом, проте авторські ремарки та міркування воліла залишити літературними. Це дозволило авторці продемонструвати як яскраву гуцульську ментальність, так і власне авторську майстерність, йдеться в рецензії.
Письменниця зобразила опришків не страшними та загрозливими варварами чи «збуями», а набожними та сакрально закоріненими людьми. Кожен свій похід опришки починали з молитви та із запального аркана – священного гуцульського чоловічого танцю. Такий ініціальний чоловічий союз додавав сили та відваги.
Згодом ловлять за душу влучні та доречні дотепи, які свідчать про ваготу народної мудрости та вигадливости. Авторка вирішила розбавити серйозність та виваженість дій опришків масними жартами, коломийками, співанками та специфічним гуцульським гумором. Вибрала письменниця для такої місії реального персонажа, опришка Семена Киселюка.
Через увесь роман проходить і колоритна любовна лінія – кохана Ксеня стане наприкінці твору “ахілесовою п’ятою” Довбуша.
“Безумовно, у зображенні писанкової та екзотичної Гуцульщини, чарів її магічної краси та етнічної своєрідности Марії Дзюбі немає рівних”, – зазначає Буквоїд.
