Франківчанка Ніна Андрухович створює колажі за внутрішнім відчуттям світу.
«Це як в дитинстві, коли ти, наприклад, вперше починаєш складати докупи літери і склади – і раптом розумієш, що відбувається якесь чудо, чудо творення, чудо відкривання якогось нового світу… Я не можу пояснити цього раціонально. Але, думаю, цього всього також не відбулося б, якби не мій особливий тодішній, та й, мабуть, і теперішній внутрішній стан. Коротко його я могла би назвати «отримувати кайф від життя!», яким би паскудним воно часом не видавалося», – розповіла в одному з інтерв’ю Ніна Андрухович про свої перші досвіди.
Колаж авторка вважає стилем свого життя. І тому обрала його як принцип творчості.
У відкритому мистецькому просторі «Ваґабундо» виставка колажів Ніни Андрухович розташувалася у камерному просторі – в «білій залі». Трохи більш як два десятки картин – кожна доповнена написаними від руки цитатами. Вірші Грицька Чубая, Юрія Іздрика, Катерини Бабкіної, Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Галини Крук несуть власну емоцію і не завжди співзвучні образності колажів. Але саме це змушує дошуковуватися або однієї тональності, або погоджуватися на дисонанс. Із якого, власне, і виринають, вигулькують, прориваються додаткові образи та емоції, що увиразнюються в додаткові смисли.
Значно більша добірка колажів, присмачена музикою, була укладена в слайд-шоу. Цей фільм, з одного боку, доповнював виставку, а з другого – був цілком самодостатнім твором – уклала його Ніна Андрухович. Зображення-на-музику також бавилося із глядачами – ті самі картини в колажах, здавалося, трансформуються від звуків, змінюють емоційність і стають чимось іншим, аніж те, що бачило око на стінах виставкового простору.
І якщо комусь хотілася у «Сотворінні саду» бачити алюзію на Едем, то презентація у «Ваґабундо» давала і таку можливість.
Ніна Андрухович – журналістка за освітою. Дружина культового українського письменника Юрія Андруховича. Мама письменниці Софії Андрухович і теща письменника Андрія Бондаря. Свої роботи авторка виставляє на сторінці у Фейсбук.