У відкритому мистецькому просторі “Підземний Перехід Ваґабундо” у Франківську синхронно експонуються дві виставки абстрактних робіт – живопис художника Миколи Джички та скульптури фотографа і дизайнера Юрія Бакая.
“Ця виставка абстрактного спрямування для мене — у звʼязку з перипетіями, які відбуваються у державі. Інформаційний негатив, повʼязаний із війною, я переводив на підсвідомому рівні на полотно”, – говорить про свій проєкт “Кокон” Микола Джичка.
Більшість робіт створені минулого року, деякі — цьогорічні, пише ПостІмпреза.
“Ми переповнені лютою ненавистю до ворога, політиків-корупціонерів і всіх довкола, хто не розуміє нас, бо нам потрібно зброї, щоб захищати себе і свою рідну землю. І, з величезним браком життєдайного світла, наше переконання в трансформації цього товстостінного кокона в яскравого свободолюбивого метелика не зникає”, – ділиться автор “Кокона”.
“Війна багато що внесла в наше життя. Тому у мене виникла ідея зробити серію робіт, яка відповідала б духу і військовій тематиці. Я створював обʼєкти зі скла, дерева. Одна знайдена гілка, наприклад, лежала у мене приблизно 20 років, і ось її час настав — я створив з неї скульптуру. Крім цього, експериментував з обʼєктами з привезених волонтерами «Градів» — ракет, якими обстрілювали нас”, – розповів про свій проєкт “Ротація” Юрій Бакай.
Художник каже, що, на відміну від колег, які від початку великої війни дуже творчо та плідно працювали — робили плакати, картини, – він не міг нічого робити. “Мені ж це давалося дуже важко. Лише після осені почав потрохи включатися”, – зазначив Юрій. Його виставка не присвячена річниці 24 лютого.
Проєкт названий «Ротація» частково тому, що деякі роботи можуть змінюватися, пояснює Юрій. Їх можна рухати. Частини деяких обʼєктів між собою зʼєднані магнітом, тому можна змінювати їхню форму.
“А деякі з деревʼяних робіт виглядають як дитячі іграшки — зараз я так бачу воїнів. Вони універсальні солдати: можуть врятувати котика чи допомогти бабусі і разом з тим відстрілювати ворогів. Вражає ця мультиемоційна складова і універсальність чоловіка чи жінки, які воюють”, – зазначає автор.
Юрій Бакай додає, що врешті мистецтво зібрало його докупи, депресія відступила: “В цьому мені допомогли мої скульптури — не тільки я їх робив, а й вони робили мене”.
Виставки триватимуть до середини березня.
Фото Юрій Бакай, Галина Федоряк
