13 березня у виставковому залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України відкрилася виставка робіт Опанаса Заливахи. Більша частина творів перебуває у приватних колекціях, тому їх презентували вперше, пише КУРС.
Виставка присвячена вшануванню 100-річчя від дня народження митця, що став знаковою постаттю покоління шістдесятників та українського дисидентського руху. За словами однієї з організаторок заходу, членкині Спілки художників Світлани Повшик, вони не хотіли дублювати збірки Опанаса Заливахи, які вже бачили відвідувачі. Через це у її колег виникла думка позбирати неоприлюднені роботи.
«Це був дуже ризикований проєкт. Ми не розуміли, скільки є робіт, скільки є колекціонерів, в якому стані роботи і взагалі – з чого починати», – каже Світлана Повшик.
На виставці є картини, що показують шлях митця від самих початків творчості і до останніх днів. Мистецтвознавиця Ірина Девдяк розповідає, що попередні 30 років в Івано-Франківську можна було побачити роботи тільки зрілого митця. Сьогодні серед експонатів виставки – навіть студентські полотна.
«Ми бачимо, як людина, яка могла бути гомосовєтікусом і жити прекрасно в умовах радянської спілки художників, пішла тернистим шляхом для того, щоб знайти для себе Україну. І щоб тепер ми цю Україну бачили з цих чудових образів», – додає Ірина Девдяк.
На виставці представлені 50 робіт – живописні твори, графічна спадщина (ліногравюра, рисунки, листівки, екслібриси) та елементи монументальних інтер’єрних робіт.
На думку організаторів, у цих роботах Опанас Заливаха виступає насамперед як мислитель. Сюжети його творів є різноманітними, але їх можна об’єднати в три основні теми: особистість, національне і вселюдське.
«Їх дуже добре опрацьовував Опанас Заливаха. Він відкинув усе другорядне. Ми не побачимо в нього якихось таких хвилевих переживань чи незначних сюжетів, тобто випадковостей», – пояснює кураторка виставки, мистецтвознавиця Вікторія Типчук.
За її словами, у свідомості митця “вирувала історична пам’ять”. Його образи завжди мали глибину і торкалися архетипів колективного національного несвідомого.
«І почерез ці роботи, почерез їх стилістику, тематику ми можемо діткнутися до тієї історії, яку ми маємо, ми можемо її дослідити. А молоде покоління може просто відчути, тому що для них це вже сторінка, яка перегорнута і до якої не так легко добратися», – додає мистецтвознавиця.
