Авторами вистави стали бійці, ветерани російсько-української війни. Вони розкажуть власні історії на професійній сцені у форматі документального театру.
“Подія – не банальна і не зовсім традиційна для нашого театру, – зауважив директор Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський. – В нас вже є досвід співпраці з подібними проєктами, але я переконаний, що таких крутих проєктів мало не буває. Що їх буде більше, то будемо ставати добрішими, світлішими і ми, і світ навколо”.
Режисер вистави – ветеран війни Євген Степаненко – розповідає, що вистава не лише про бійців, а про все українське суспільство у 2019 році.
“Ми звикли сприймати ветеранів і вистави про війну як те, що відбувалося у 2014-15 роках… А війна не закінчилася, вона продовжується… Сьогодні двоє загиблих, вчора – один. І це дуже особиста історія про нас сьогодні і про нашу еволюцію, спроба розібратися вже у шостий рік війни, що відбувається з тими, хто пішов на війну і хто – ні”, – розповідає Степаненко.
Він наголошує, що колишні бійці живуть сьогодні у суспільстві, яке не завжди пам’ятає, що в Україні триває війна і хто наші вороги.
“Без цього усвідомлення важко рухатись далі. Зараз хотілось би зафіксувати цей стан у формі такої вистави”, – додає Євген.
Керівниця “Творчої криївки” Віталіна Маслова розповіла, що проєкт бійців варто розглядати та оцінювати у трьох аспектах.
“Однією із задач проєкту є соціальна – показати у художній формі переживання учасників бойових дій, їх життя та донести його трохи ближче до людей, які не мають певного стосунку до війни”, – зауважує Маслова.
Ще один аспект, який варто враховувати глядачам для сприйняття вистави, – особистісний. Свою думку зі сцени будуть доносити безпосередньо ветерани війни, а не професійні актори.
“Занурення в акторську професію навіть на місяць дуже змінює людину. Особистісний аспект став для нас найбільш трепетним…” – наголошує Віталіна Маслова.
Вона пояснює, що робота над виставою неабияк вплинула на її учасників.
Худкерівник проєкту, актор і ветеран війни Олег Шульга каже, що військовий досвід зазвичай спонукає людину замикатися, а не ділитися з усім світом.
Крім того, у виставі залишається мистецький аспект, адже інтерпретація думок та почуттів бійців буде відбуватися на сцені театру.
“Я дуже прошу глядачів спробувати “тривимірно” дивитись на нашу роботу”, – звертається Віталіна.
Виставу створили за три тижні резиденції у Карпатах і тиждень підготовки – у стінах драмтеатру.
“Сучасний документальний театр – трохи незвичне явище для пострадянського глядача. Він будується як життя, а життя – хаотичне. Виходячи зранку, щоб випити кави, ти можеш опинитися в потязі, який везе тебе кудись, – і ти живеш у цьому стані. Вистава так і побудована – проживання станів, досвіду, емоцій на сцені через різні засоби”, – розповідає Євген Степаненко.
За словами режисера, чи не найважча задача – у глядача, адже саме він має місію думати і осмислювати сенси, які передають актори.
Показ відбудеться у неділю, 15 вересня, о 18-й годині.