26 серпня мешканці Калуша і Галича перенеслись у Середньовіччя, відчули себе на якийсь час хто видобувачем солі чи купцем, а хто князем чи боярином. Учасники історичного перформансу «Транспортування калуської солі по Лімниці і Дністру до Галича», що відбувся у Галичі, відтворили події сивої давнини, коли наші предки використовували сіль для обміну та торгівлі. Це була тогочасна валюта. І власне в ХІІІ столітті головним джерелом поповнення князівської скарбниці були доходи з «соляного мита». Саме тому «король Данило» особисто спостерігав за розвантаженням мішків із сіллю на пристані в Галичі, повідомили у пресслужбі національного заповідника «Давній Галич».
Багато галицьких міст постало завдяки соляним джерелам: Долина, Болехів, Калуш, Дрогобич, Стебник, Трускавець, Стара Сіль, Солотвино, Добромиль, Делятин. І завдяки цьому промислу вони, збудовані на міцному соляному фундаменті, проіснували до нашого часу.
Галицька сіль сприяла заселенню краю, осілості його мешканців. Туди, де були соляні криниці, після знищення міст і сіл люди повертались охочіше, бо знали, що сіль дасть їм шанс усе відбудувати заново.
Так само відроджувались міста на перехресті торгових шляхів. Земля виснажувалась, натомість сіль була невичерпною. Влада тримала монополію на видобуток і продаж солі й постійно полювала на нелегальних солеварів. Галицько-Волинська держава охороняла Великий Соляний шлях у Західну Європу. 10% від продажу солі йшло на утримання війська, яке, власне, забезпечувало охорону
Організаторами й ініціаторами перформансу стали Калуська міська рада, Галицька міська рада, Національний заповідник «Давній Галич».
