На Франківщині влаштовують пам’ятний вечір письменника Олега Лишеги. У місті Тисмениця, звідки родом письменник, зберуться письменники, музиканти і науковці, пише КУРС.
14 листопада в Народному домі Тисмениці відбудеться вечір пам’яті Олега Лишеги, а також документальна фотовиставка про поета, підготовлена Народним фотоклубом “Колумб”, повідомив очільник фотоклубу Ростислав Кондрат.
З нагоди ювілейного заходу до Тисмениці завітають давні друзі Олега Лишеги:
- дослідник його творчості, доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу української літератури Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України у Львові Тарас Пастух;
- видавець і письменник Василь Ґабор;
- викладачка іспанської Галина Чубай;
- музикант, перекладач Віктор Морозов;
- письменники, поети, і не тільки, з Івано-Франківська: Ярослав Довган, Юрко Андрухович, Тарас Прохасько, Василь Іваночко, Ігор Панчишин, Всеволод Бажалук, Орест Заборський, Василь Романець, Олег Гнатів, Анатолій Пастушенко та інші.
Буде й чимало тисменичан, які пам’ятають Олега Лишегу і шанують його творчість.
Довідково: 30 жовтня 1949 року в Тисмениці народився Олег Лишега, поет, драматург і перекладач. Цьогоріч йому б виповнилося 75 років.
Захоплення літературою привело Олега на англійську філологію у Львівському університеті. У Львові він зблизився із Грицьком Чубаєм та літературно-мистецьким середовищем, яке збиралося в поета вдома. Почав писати й власні вірші і друкуватися у самвидавному альманасі «Скриня». Радянська влада вороже сприйняла цю ініціативу і покарала авторів альманаху. Олега Лишегу виключили з останнього курсу університету.
У кінці 1970-х Олег Лишега переїхав до Києва. Влаштувався художником-декоратором сцени на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва, що розташовувався у Лаврі. Там Олег познайомився з Миколою Воробйовим та Іваном Семененком, які працювали пожежниками. Вони одразу стали близькими йому поетами. Під час нічних змін вони писали вірші, обговорювали східну філософію, а Лишега інколи й ночував там. Згодом дослідники назвуть їх Лаврською школою поезії.
До 1988 року вірші Олега Лишеги було заборонено друкувати. Перша книга поета «Великий міст» побачила світ, коли йому було аж 40 років. Тоді розпочався більш активний публічний період Олега. Протягом 1997—1998 років він жив у Пенсільванії за стипендією Фулбрайта. Лишега дуже добре знав англійську мову, а тому міг вільно перекладати Плат, Паунда, Лоуренса та Торо.
У 2000 році Лишега та Джеймс Брасфілд одержали нагороду ПЕН-клубу за переклад англійською мовою збірки «Вибрані вірші Олега Лишеги».
Олег Лишега встиг узяти участь у Революції гідності, є відео, як він читає там один зі своїх найвідоміших віршів «Поки не пізно — бийся головою об лід!». А в грудні 2014 року в поета несподівано діагностували важку пневмонію, від якої він помер у реанімації.
КУРС писав, що цьогоріч відбулася II літературна резиденція імені Олега Лишеги: Франківськ запрошував письменників та перекладачів з усієї країни.
