Про вплив кожного з факторів розповіла у мережі в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.
На шкірі є потові екринові, потові апокринові та сальні залози. Екринові потові залози активно працюють під час фізичних навантажень та коли спекотно. Цих залоз найбільше, і вони відкриваються безпосередньо на поверхню шкіри у волосяний фолікул. Ці залози починають активно працювати в період статевого дозрівання. Розташовані вони досить локально — у пахвових зонах, у зоні паху та навколо сосків. Вони ж активуються, коли ми переживаємо стрес, цим самим спричиняють так званий “емоційний піт”.
Як в результаті кожен із факторів впливає на наш запах:
➡Генетика
Генетика іноді буває доволі жорстока та нещадна. Існує така хвороба як триметиламінурія. Це мутація в гені ферменту, який перетворює триметиламін. Він накопичується в тканинах і надає тілу і всім його рідинам неприємного різкого запаху гнилої риби.
➡Раціон
Продукти із високим вмістом сірки (цибуля, часник, кольрабі чи навіть броколі) можуть негативно впливати на запах тіла. Це залежить передусім від кількості спожитого продукту та від особливостей метаболізму. Алкоголь, велика кількість вуглеводів та спецій також роблять запах поту більш неприємним та інтенсивним.
В одному з досліджень визначено, що споживання великої кількості фруктів та овочів позитивно впливає на запах тіла чоловіків. А споживання червоного м’яса — навпаки.
➡Гормональний статус та емоційний стан
Високий рівень стресу підвищує потовиділення. Залежно від емоційного стану людина також може пахнути по-різному — чи то “щастям” чи то “страхом”. Крім цього, на запах у жінок може впливати прийом гормональних контрацептивів чи день циклу.
➡Бактерії та мікроорганізми
Вони живуть не лише на поверхні, а й у верхніх шарах нашої шкіри. Їх там багато, і вони дуже різні. Найчастіше в пахвах трапляються стафілококи та коринебактерії. На їхнє різноманіття впливають наші гігієнічні звички та застосування косметичних засобів, в тому числі антиперспірантів. Внаслідок цього різноманіття бактерій біднішає, простіше кажучи — залишаються ті, які можуть “витримати” дію засобів.
➡ Засоби гігієни
Найпопулярніші засоби, які пригнічують потовиділення та запахоутворення, — антиперспіранти та дезодоранти.
Діючою речовиною антиперспірантів найчастіше є солі алюмінію. Під час контакту з потом вони буквально заліплюють потові залози. Як наслідок — виділення поту зменшується. Таким чином екринові залози досить легко заблокувати, але апокринові знешкодити важче. Саме тому антиперспіранти гірше рятують від “емоційного поту”, що виникає через стрес.
Дезодоранти мають у своєму складі різні антимікробні речовини, що пригнічують ріст бактерій. Вони не захищають від поту, але можуть бути ефективнішими у подоланні неприємного запаху.
Поширений міф, що через використання антиперспірантів можуть виникати небезпечні хвороби, до прикладу рак грудей чи хвороба Альцгеймера. Наразі цей зв’язок не підтверджено дослідженнями.
Солі алюмінію, що є в складі антиперспірантів, дійсно токсичні та можуть провокувати виникнення деяких видів пухлин. Але лише коли вони проникають безпосередньо у кров. Дослідження свідчать, що солі алюмінію з антиперспірантів можуть потрапляти в кров. Але в дуже малій кількості, а саме близько 2-3% від всього того алюмінію, який надходить в нашу кров із кишківника зі звичною для нас їжею за нормальних умов і за такий самий час. Тому з цього приводу не варто перейматися.
Але є дані про істотний зв’язок виникнення раку яєчників із використанням тальку в зоні паху. А ще потрібно бути обережними з аерозолями, адже ними можна отруїтися.
Якщо турбує “емоційний” піт (коли ми стресуємо), є сенс подумати про видалення волосся в цих ділянках. Його потрібно видаляти із коренями. Що менше волосяних фолікулів, то менше апокринових залоз, відповідно менше запаху. Гоління в цьому випадку майже нічого не вирішує.
Не варто користуватися аерозолями у приміщенні без гарної вентиляції. Аерозолі при вдиханні можуть бути токсичними, особливо для маленьких дітей.
