Державний архів Служби безпеки України оприлюднює секретні документи КДБ щодо катастрофи на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року.
Про це повідомляє пресслужба відомства.
Серед них — найперша доповідь «наверх» про вибух від директора ЧАЕС Віктора Брюханова, переговори операторів станції в момент аварії та евакуація майже 45 тис. жителів Прип’яті та прилеглих районів.
СБУ наводить й інші маловідомі факти, що приховувалися радянською владою.
Архівні справи свідчать, що аварії на ЧАЕС траплялися і до 26 квітня 1986 року. Наприклад, у 1982 році на 1 енергоблоці відбувся значний викид радіоактивних речовин. Але доповідь КДБ про це закінчується звичним «здійснено заходи для недопущення панічних та провокаційних чуток». У 1984 році аварійні ситуації були на 3 і 4 енергоблоках.
У 1983-му керівництво Москви отримало інформацію, що ЧАЕС є однією з найнебезпечніших атомних станцій у СРСР через відсутність засобів безпеки. У випадку аварії радіоактивність оцінювалась «у 60 разів вища, ніж під час вибухів атомних бомб у Хіросімі та Нагасакі».
Після аварії радянська влада шукала різні «теорії змови», але не визнавала реальності. Уже 27 квітня був готовий перелік «неблагонадійних» жителів Прип’яті, іноземних делегацій, які відвідували ЧАЕС, а також «сектантів, представників німецької національності та тих, хто листується із кордоном». А згодом з’являються документи, що «націоналісти» хотіли отримати зразки зараженого ґрунту за допомогою «агентурної мережі в Києві», щоб дискредитувати радянське керівництво у світі.
8 липня 1986 року з’явилася директива, яка засекречувала всі деталі аварії на ЧАЕС: її причини, характер руйнувань, склад суміші, викинутої в повітря під час вибуху, радіаційний стан, масштаби робіт із ліквідації, захворюваність тощо.
У жовтні 1987 року кореспондент французької газети Жан П’єр Водон намагався вивезти за кордон зразки ґрунту і води з Прип’яті. Проте в секретній доповіді КДБ звітував про успішну спецоперацію: взяті іноземцем зразки були підмінені на радіоактивно чисті.
Більше фактів про аварію можна дізнатися у двох збірках «Чорнобильське досьє КҐБ», підготовлених Архівом СБУ та Українським інститутом національної пам’яті. Вони розміщені у вільному доступі за посиланнями:
