Команда проєкту Skeiron спільно з дослідницями із Львівського історичного музею зробила точну 3D-модель реконструкції обличчя жінки з поховання в Успенському соборі, що в селі Крилос на території Давнього Галича.
Це перший етап, поінформували на сторнці проєкту, що займається оцифруванням культурної спадщини для потреб збереження, реконструкції та реставрації.
Команда Skeiron розповіла історію археологічної знахідки, з якою працювали.
В 1937 році під час археологічних досліджень Успенського собору другої половини ХІІ ст. у княжому Галичі (село Крилос Івано-Франківська область) відкрили два поховання. Обидва були здійснені під підлогою притвору. Одне із них (чоловіче) – у кам’яному саркофазі. Саме його деякі дослідники ототожнюють із відомим галицьким князем із династії Рюриковичів – Ярославом Володимирковичем Осмомислом, який був там похований в 1187 році. Друге поховання – ґрунтове – відкрили поруч. Череп у ньому прикрашала гаптована золотом стрічка, а за ним лежала розбита скляночка жовто-зеленого кольору.
Читайте: Розкопки стародавнього Галича можна порівнювати хіба що з відкриттям Трої, – науковець
Понад пів століття останки вважали втраченими. Повторно їх відкрила група науковців у складі Юрія Лукомського, Миколи Бандрівського та Романа Сулика в 1991 році під час досліджень у криптах собору Святого Юра у Львові. Ретельно складені у ящик кістки супроводжувала записка авторства їх першовідкривача – професора Ярослава Пастернака, у якій він зазначав, що складені тут кістки саме ті, які відкрили в Успенському соборі.
Розпочався новий етап досліджень, зокрема й антропологічних. Втім у виявленому ящику не вистачало одного – черепа із золототканою стрічкою. Його згодом виявили у фондах Львівського історичного музею, де він зберігається дотепер.
Детальне вивчення черепа та його реконструкцію в 2000 р. здійснив антрополог Сергій Горбенко. Проведені дослідження останків дали підстави вважати, що вони належали жінці 16–23 років зі змішаним європеоїдно-монголоїдним типом обличчя. На основі цього припустили, що поховання належить дочці Ярослава Осмомисла, народженій у шлюбі з княгинею Ольгою. Остання була донькою князя Юрія Долгорукого й дочки половецького хана Аєпи, від якого могла успадкувати ці монголоїдні риси.
Після реконструкції обличчя робота експонувалася в Львівському історичному музеї лише раз – у вигляді пластилінової моделі. Жодних копій досі не зроблено. З часом на ній з’явилися тріщини й постала потреба її збереження. А також проведення нових досліджень черепа, який, зі слів музейників, знаходиться усередині.
Було вирішено, що 3D-фіксація – один із найоптимальніших варіантів.
Команда Skeiron та дослідниці із музею Оксана Куценяк та Відділ археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Ірина Луцюк розпочали роботу й змогли не лише зробити точну 3D-модель реконструкції, але й її “оживити”.
Дослідники обіцяють продовження проєкту, щоправда, не відкривають наразі, в чому воно полягатиме.
Нагадаємо, нещодавно у заповіднику Давній Галич археологи розкопали частини житла і предмети побуту раннього Трипілля
