Як у часи пандемії і після неї навчати та навчатися, порадив українським вчителям історик, викладач, письменник, автор бестселера «Людина розумна» Ювал Ной Харарі.
Інтерв’ю з ним побачили сотні освітян у останній день п’ятиденної онлайн-(не)конференції для батьківства та вчительства «Антикризовий національний онлайн-EdCamp 2020», яка зібрала понад 10 000 учасників, ставши таким чином найбільшою освітньою онлайн-подією в історії країни, пише Буквоїд.
Подія відбувалася минулого тижня у дистанційному режимі: спікери та слухачі перебували по домівках, дотримуючись правил карантину. Серед онлайн-лекцій та сесій були й звернення до вчительства від лідерів думок світового масштабу. В інтерв’ю з Харарі голова ГО EdCamp Ukraine, радник міністра освіти і науки України Олександр Елькін запитав, зокрема, про те, як навчити дітей відрізняти правду від маніпуляцій.
“Наприклад, якщо хтось прийде до вас і розповість якусь теорію змови про коронавірус, поставте цій людині просте запитання. “Скажи, будь ласка, що таке вірус і як він спричиняє хворобу?”, – радить Харарі. – Якщо людина не знає, не може дати чіткої відповіді про те, що таке вірус, — не вірте більше жодному слову цієї людини про коронавірус. Не потрібно мати докторського ступеня із біології — базового наукового розуміння вистачить. Варто навчити дітей, звідки беруться наукові знання і як їх оцінювати. І це дасть учнівству ще один інструмент: вони знатимуть, кому і чому вірити, а кому і чому — ні”.
Це загальне правило дуже важливе для всіх у XXI сторіччі, але особливо для молодих людей, що тільки виходять на ринок праці, вважає історик. У час, коли старі професії змінюються швидше, ніж їх вивчають, а нові з’являються ще швидше, головним ресурсом стають не знання, а універсальні навички та вміння.
“У середні віки люди взагалі не володіли інформацією про поширення “чорної смерті”. Ніхто не знав, що спричиняє цю болячку, як вона поширюється і як її зупинити. Натомість інформації про коронавірус — дуже багато. Частина цієї інформації — це якісні, надійні дані. Але велика частина — це сміхотворні теорії змов. Людям складно розібратися, кому вірити. І це відповідальність учительства — дати учнівству інструменти для того, щоб вони уміли розбиратися в інформації у нових умовах”, – зазначив Харарі.
Варто навчити дітей, звідки беруться наукові знання і як їх оцінювати, вважає письменник. І це дасть учнівству ще один інструмент: вони знатимуть, кому і чому вірити, а кому і чому — ні:
“Якби ви жили у Києві у 1020-му, тисячу років тому, ви б не знали, хто стане князем Київським за 20 років. Але знали би, що більшість займатиметься фермерством, і тому варто вчити дітей орати землю, їздити верхи чи пекти хліб. А зараз ми цього не знаємо. А коли ми не знаємо, які навички будуть потрібні молоді, то найкраще, що можна зробити, це навчити їх вчитися, навчити їх змінюватися і вчитися все життя. І саме тому і критичне мислення, і співпраця, і спілкування є дуже важливими”.
