Каблучка для заручин – прикраса, яка стала символом кохання та серйозності намірів чоловіка. Історія каблучки бере свій початок ще з античних часів, де коло асоціювалося із вічністю. З часом традиція дарувати цю прикрасу поширилася в усіх країнах Європи, а згодом і світу, сама ж каблучка стала атрибутом освідчення в коханні.
В наш час чоловікам стає все легше підготуватися до цього особливого дня: каблучки купити можна не тільки у ювелірних магазинах, але й замовити в мережі.
Як не помилитися з розміром каблучки
Найскладніше завдання під час вибору каблучки для заручин – вгадати з розміром. Якщо ви хочете зберегти освідчення в таємниці, але при цьому не схибити з розміром, зважте на такі поради:
- Візьміть будь-яку іншу каблучку своєї дівчини та виміряйте лінійкою внутрішній діаметр виробу. Кількість міліметрів і є потрібним розміром: 16 мм – 16 розмір, 17,5 мм – 17,5 розмір.
- Якщо позичити каблучку навіть на хвилинку у вас не виходить, то можна скористатися орієнтовними пропорціями. До прикладу, якщо зріст вашої дівчини до 170 см і при цьому вага до 60 кг, то найкраще зупинитися на розмірах від 16 до 17,5. Якщо ж вага більша, то розмір може коливатися від 18 до 19,5. Такий метод не є точним, але може вам допомогти хоча б приблизно зрозуміти, якого розміру каблучка підійде.
Пам’ятайте, більш образливим варіантом для дівчини буде, коли каблучка не налізе на палець. Тому, якщо ви вагаєтеся між двома розмірами, то обирайте більший. Зрештою звузити прикрасу набагато легше, ніж розширити. Більшість ювелірних майстерень можуть це зробити без найменшої шкоди для каблучки.
Міфи про каблучку для заручин
Каблучка на заручини є давнім символом, довкола якого існує багато міфів, прикмет та забобонів. Найчастіше від людей можна почути такі думки:
- Каблучку надівають на безіменний палець, бо від нього йде «вена кохання». В античні часи римляни вірили, що в безіменному пальці є вена, яка веде до самого серця. Пізніше медики спростували цю гіпотезу, але традиція носити заручальну каблучку на безіменному пальці залишилася як даність традиціям.
- Каблучка обов’язково має бути з діамантом. У ХХ ст. ювелірна компанія De Beers поширила тезу про те, що діамант – це вічність, тому каблучка на заручини повинна бути ним оздоблена. Раніше цей вид прикрас виготовляли з різних матеріалів – від звичайного металу до золота і дорогоцінного каміння. Тому під час вибору каблучки для нареченої опирайтеся на її вподобання: любить діаманти – чудово, подобаються сапфіри, топази чи фіаніти – також не проблема.
- Якщо немає камінчика посередині – це не каблучка на заручини. Хоча найчастіше ми бачимо в магазинах саме такий вид каблучок, наявність каменю не є обов’язковою умовою. Деякі пари надають перевагу мінімалізму, зокрема гравіюванню знакових слів чи дат замість вставок.
- Заручальну каблучку не можна передавати у спадок. Це твердження пов’язане із вірою в те, що разом із каблучкою чоловік передає своїй майбутній дружині енергетику шлюбу своїх батьків, а то й прабатьків.
- Хочете поміряти чужу каблучку – спершу подуйте в неї. На думку забобонних людей, якщо цього не зробити, то жінка, яка міряє каблучку, може вкрасти чоловіка у власниці прикраси.
- Зняти каблучку до весілля – зіпсувати шлюб. Колись люди вірили в те, що каблучка об’єднує нареченого та наречену, тому її заборонено знімати.
Пам’ятайте, що каблучка для заручин – це не просто ювелірний вибір. Вона не підкоряється жодним забобонам та прикметам, тому обирайте її душею. І тоді прикраса віддзеркалюватиме ваше кохання.
Реклама
