Корінний іванофранківець, письменник і колумніст, лауреат цьогорічної Шевченківської премії в галузі літератури Тарас Прохасько в коментарі для “Еспресо.Захід” розповів про найважливіші події 2020 року, які зачіпають його, як і кожного мешканця Франківська та активного громадянина.
У будь-якому разі це був рік ковіду, рік пандемії, тобто її початку, вважає Тарас Прохасько. Це такий перший новітній досвід зустрічі з пандемією в сучасних умовах, бо історична пам’ять є такою, що майже не зберігає уже тепер згадок про ті пандемії, які були, скажімо, сто років тому. Тому це така нова хвиля, яка стосується всіх.
Усі визначальні речі, які відбувалися в світі, передовсім були пов’язані з пандемією, та виявлялися в різних аспектах, починаючи від перегляду базової парадигми захищеного, безпечного і вигідного життя. Це був і удар по самій якості життя, і втрата різноманітних гарантій, і підірвана віра у всесильність медицини, яка останніми десятиліттями перетворювалася на таку собі релігію, і зміни в рівні споживання, яке тепер також перетворилося на культ, каже письменник.
“Насправді ця вірусна загроза існує давно, віруси стали частиною живої природи, яка виявилася найкраще пристосованою до деградації навколишнього середовища. Я не говорю зараз з точки зору активіста Грінпісу, що це помста за вбитих звірів і забруднення планети, просто всі демографічні й кліматологічні процеси на планеті йшли до такого страшного розвитку. Я вірю, що епоха вірусів почалася давніше, а пандемія видається несподіванкою тільки тому, що про це ніхто не думав, це витіснялося якось із голови, але всі процеси відбувалися. Таких сприятливих для вірусів умов, викликаних змінами клімату та способом життя їхніх носіїв, ще не було, настання пандемії було тільки питанням часу”, – зазначає Тарас Прохасько.
І додає, що, однак, зауважив один магічний ритуал, який стосується очікування швидшого завершення цього року, – передноворічні приготування в Івано-Франківську почалися ще в листопаді, коли поставили ялинку і прикрасили ілюмінацією Стометрівку.
“Раніше комунальні служби такого поспіху не виказували, тому його можна пояснити лише якимись ритуальними діями через бажання прискорити закінчення цього року. До речі, відсутність гучних суперечок з приводу святкування Різдва 25 грудня теж можна пояснити тим, що людям дуже хочеться, щоб цей рік уже закінчився”, – додає він.
Що стосується 2021 року, то, на думку Тараса Прохаська, є два варіанти розвитку подій і обидва вже були на нашому континенті.
По-перше, може повторитися ситуація 1914 або 1939 року, коли було очевидним, що почалася війна, але суспільство було впевнене, що все це незабаром закінчиться – після вирішення локальних проблем.
Іншим варіантом може стати ситуація 1918 чи 1945 року, коли буде здобуто якусь ілюзорну перемогу, полегшення і попуск, після чого повилазять всі ці речі з потребою відбудови і відродження.
“Як на мене, найцікавіші сюжети наступного року будуть пов’язані із вакцинацією і багато залежить від дієвості й успіху вакцини, коли стане видно, чи це не є ілюзією і помилкою. Маю підозру, що в Україні з цією вакцинацією буде ще багато чудасій – з дефіцитом, пільгами на отримання, чергами, чорним ринком, контрабандою, переплатою, поділом на безкоштовних і “дуже коштовних”, і врешті-решт це все закінчиться перенасиченням і мало не обов’язковою вакцинацією. І знову з’явиться група людей, які будуть проти вакцинації, яких будуть упосліджувати або репресувати, тобто буде представлено весь спектр сюжетів – від появи чарівної палички до втечі від примусового контролю”, – прогнозує письменник.