В Івано-Франківській обласній клінічній лікарні сталася чудова історія – одружилися медбрат і пацієнтка, яка була на діалізі і отримала донорську нирку, пише КУРС.
“Перша історія про трансплантацію і сім’ю, що народилася у нашій лікарні”, – розповіли про Василя і Ганну на сторінці ОКЛ у фейсбуці.
Ганна проходила в Івано-Франківській ОКЛ через непростий виснажливий період: три роки гемодіалізу, постійні обмеження та очікування на трансплантацію нирки. Саме в лікарні, у діалізному залі, вона познайомилася з медичним братом Василем Куляком, який проводив їй процедури. Чоловік розповідає, що його часто ставили на чергування в другий зал, де робили гемодіаліз Ганні.
Згодом медбрат і пацієнтка зрозуміли: їх поєднує не лише лікування. «Коли моїй Ганнусі робили діаліз, я мав зміну. Було пізно, близько 11-ї ночі, коли їй повідомили, що знайшли донорську нирку, – згадує Василь. – У мене ще були пацієнти, але колеги одразу мене підтримали й підстрахували. Я вже залишався біля неї». То була ніч на 29 грудня 2022 року.
КУРС писав, що тоді нирки пересадили нирки 24-річній дівчині і 49-річному чоловікові.
Вони ще не були одружені, але, як каже Василь, «були міцною парою». Поки Ганна проходила термінові обстеження, Василь серед ночі «в своїй хірургічці літав Пасічною, збирав документи», щоб зареєструвати необхідні дані для операції.
Операцію розпочали близько половини першої ночі. Тривала вона до сьомої ранку. «Все зробили якісно, і ми вдячні команді трансплантологів, родичам донора, які дали згоду на пожертву органа. Це надзвичайно сміливий і важливий крок», – каже Василь.
Ганна зізнається: поява нирки була для неї цілковитою несподіванкою – вони з родиною якраз проходили обстеження, щоб визначити, хто з її батьків може стати донором. «Це було неочікувано. До того ж ми планували по-іншому, і все це було дуже неочікувано. Якщо б його (Василя) не було на зміні тоді, то я б, напевно, відмовилася», – каже жінка.
Після операції Василь вирішив, що напише заяву і особисто дасть дозвіл на посмертну трансплантацію, бо як медик розуміє, що пересаджений орган – це шанс: «Якщо мій орган комусь підійде, я хочу, щоб він продовжив чиєсь життя».
Життя після трансплантації у Ганни змінилося: «Я не прив’язана до лікарні. Не ходжу через день на діаліз. Спокійно живу, будую плани…”.
Василь, який щодня бачить пацієнтів на діалізі, пояснює: «Бачу, як люди проводять пів життя у лікарні. Через день діаліз – ти ні поїхати, ні спокійно працювати не можеш. Тому пересаджена нирка – це карт-бланш».
Цьогоріч у грудні минає три роки після операції. Ганна та Василь одружилися. У лютому вони стануть батьками.
Нагадаємо, ВЛК переїжджає з Обласної лікарні у Франківську в селище Лисець.
