На фасаді Заланівської школи відкрили меморіальну дошку полеглому захиснику, випускнику школи Юрію Підгайному, пише КУРС з посиланням на Рогатинську міську раду.
Життєвий шлях Юрія Підгайного почався у Заланові 6 травня 1991 року. Майже двадцять років тому воїн уперше переступив поріг Заланівської школи. Сьогодні тут відкрили та освятили йому меморіальну дошку, поруч із дошками військовому діячу, генерал-хорунжому Української Галицької армії Осипу Микитці, захисникам Назарію Гладкому, Василю Дорошенку, Ігорю Мартиняку.
Юрій загинув 8 листопада 2025 року. Командир екіпажу безпілотних літальних комплексів, командир відділення, молодший сержант 152 окремої єгерської бригади поліг на Покровському напрямку.
Ворожий дрон обірвав життя людини, яка двічі була поранена, проходила госпіталі, реабілітацію, війну на важких Покровському і Курському напрямках.
“Його рідні згадували: Юрко змалку був іншим. Допитливий, спостережливий, надійний. З тих дітей, у яких уже тоді є внутрішнє світло. Він умів працювати руками — дерево в його долонях оживало і ставало витвором мистецтва. Талановитий столяр (працював у Києві на підприємстві з виготовлення меблів), майстер, про якого казали просто: “золоті руки”. Але, мабуть, найціннішим у ньому були навіть не руки — а серце”, – йдеться у повідомленні.
Він любив землю, дерева, сад. Любив молитву, своїх батьків і сестру. Був практикуючим християнином, який рішення приймав не в поспіху, а в молитві. Його побратими розповідали: “Таких світлих людей на війні майже немає”.
На подвір’ї школи звучить молитва, діти з лампадками в руках, серед них – похресник загиблого воїна. Сюди прийшли десятки людей: учителі, школярі, представники влади, друзі дитинства.
“Юрій Підгайний не встиг створити власної сім’ї, дожити своє життя серед саду, який дуже любив. Не встиг постаріти. Але він встиг стати Людиною, за яку не соромно ні перед Богом, ні перед Україною. Тепер його погляд залишиться тут — на фасаді рідної школи”, – йдеться у дописі.
