Головна особливість пасивних агресорів – пригнічення гніву. І практично все це відбувається несвідомо. Просто в дитинстві їхньому гніву не було місця, їхній гнів не приймали, його забороняли грубо та агресивно або "з великої любові", викликаючи провину за будь-який прояв злості.
Вони часто чули, що "чемні діти такого не роблять", а мама, тато, дідусь, бабуся, вчителі чи інші важливі для дитини дорослі демонстрували свєю мімікою та поведінкою, що люблять і приймають вони тільки слухняних, спокійних, добрих, безвідмовних, розважливих дітей, а не розбишак і забіяк. А гнів – це одна з базових емоцій, яка мусить мати якийсь вихід. Ось він і знаходить такі витончені, інфантильні і часом навіть підступні способи виходу. Страждають від цього і ті, хто так проявляє свій гнів і ті, на кого така форма гніву спрямована, пояснює психолог Тетяна Недільська.
Риси пасивного агресора:
- вони не говорять "ні" та "не хочу" прямо;
- вони саботують і прокрастинують;
- вони уникають прямої конфронтації та бояться відкритих конфліктів;
- вони схильні підлаштовуватись під інших і змінювати точку зору залежно від ситуації;
- вони не зізнаються, що насправді відчувають і люблять грати в мовчанку;
- вони маніпулюють і провокують інших на гнів;
- вони роблять гидоту та обговорюють інших за спиною;
- вони критикують і засуджують;
- вони вміють жартувати з іронією та сарказмом;
- вони перекладають відповідальність і мають звичку звинувачувати інших людей, обставини чи погоду;
- вони часто хворіють, страждають головними болями і навіть можуть зламати ногу чи руку, тільки б не сказати прямо про те, що у відпустку з вами в цю країну вони їхати зараз не хочуть.
Що робити тим, хто впізнав у собі пасивного агресора чи помітив якісь його окремі риси:
1. Визнати, що це відбувається саме з вами, й усвідомити, що на це у вас були цілком поважні причини.
Для того, щоб маленька дитина вижила, ій потрібно не тільки щоб за нею доглядали, але і щоб її приймали та любили. Це одна з базових потреб людини. І ви робили все те, що було у ваших силах за тих обставин, в яких ви росли, для того, щоб вижити і почувати себе приналежним і значимим.
2. Повірити в те, що гнів – це природна емоція, без якої складно вижити і жити.
Віднайти в собі цю енергію гніву, силу гніву, дати їй дозвіл проявлятись і навіть часом вибухати. Коли ви віднайдете свій гнів, то станеться так, що перший час ви будете вибухати часто. І це нормально, адже уявіть собі, скільки пригніченого гніву за роки там назбиралось! Вчіться не лякатись цього і не звинувачувати себе чи інших! Прийміть відповідальність за свій гнів і за те, що він робить із вами і як він впливає на оточуючих.
Страх, провина, сором – це вірні супутники гніву. Власне, вони колись вас так довго і надійно захищали, а також будуть продовжувати оберігати вас від надто сильних та грубих проявів гніву, тих гнівних спалахів і агресивних дій, які можуть руйнувати вас чи інших людей – подякуйте їм за це!
3. Вчіться керувати своїм гнівом.
І проявляти свідомо рівно стільки гніву, скільки можете витримати, так, щоб ваші страх і вина після прояву гніву "не їли" вас взагалі. Починайте з маленьких кроків: дозвольте собі проявити краплю відкритого гніву та відчуйте радість від того, що в вас є жива енергія, яку він дає, і ви відкрито вмієте сказати "стоп!" чомусь у вашому житті, що не приносить вам зараз радість чи робить вам шкоду. Привласніть цю радість і право на гнів собі. Насолодіться ними.
4. Знайдіть у вашому оточенні тих людей, які приймають вас і ваш гнів.
Тих, хто не звинувачуватиме вас за ваш гнів і "не розвалиться" сам від вашого гніву. Тих, хто здатен справитись зі своїм гнівом і контейнерувати ваш гнів, навіть найсильніший його прояв. Тих, з ким ви хочете зберегти стосунки і заради яких ви готові опанувати свій гнів. Це будуть ваші безпечні люди. Це можуть бути ваші "обрані" батьки, друзі, родичі, психотерапевт чи навіть уявна група підтримки. Тільки пам’ятайте, що стосунки з гнівом наші заклались таким чином в живому контакті, тому власне в живому контакті їх найкраще і корегувати.
5. Знайте про те, що існує багато різних способів, щоб налагодити стосунки зі своїм гнівом.
Важливо захотіти ці стосунки змінити і знайти ті способи, які будуть найефективнішими власне для вас.
