Ветеран народився в Коломийському районі в селі Спас. Зараз проживає там у батьковій оселі. Дружину поховав 21 рік тому та вже майже 30 років не спілкується із донькою. Пан Михайло розповідає, що його братів та батька вбили ще під час війни, саме їм він хоче поставити пам’ятник. Матір та її братів згодом відправили на заслання в Сибір.
За війни він був зв’язковим, де й отримав кличку "Кіт". Часто доводилось "шифруватись" та носити таємні записки від одного штабу в інший. На місце зустрічі, розповідає Гоянюк, упівці не одразу прибували, могли довго чекати десь у кущах і спостерігати, чи не привів за собою хвіст НКВС. Прозвали пана Михайла "Котом", бо він м'явкав, коли приходив на місце зустрічі, і це означало, що він уже прибув сам.
Розповідає, що на пам’ятник потрібно близько півмільйона гривень. Він його поставить у рідному селі. Але зізнається, що люди не дуже охоче дають гроші. Проте він не падає духом та обіцяє звернутися за допомогою до різних організацій.
"Пам’ятник я для братів своїх хочу зробити. Я цілий рік буду збирати, бо ніхто не допоможе. В мене сім рідних вбито, то я мушу це закінчити. В мене нічого не залишилось, я живу в татовій хаті. Депутати мені не допоможуть. Що вони мені дадуть? 500 гривень на рік! То хіба гроші?" – каже ветеран УПА.
