Михайло Глагович розповідає, що на війні отримав колосальний досвід як медик: провів понад 200 складних операцій, з яких лише два випадки виявилися фатальними, передає прес-служба ІФНМУ. Бували такі періоди, особливо під час напружених боїв у м. Мар’їнка, с. Піски, м. Авдіївка, коли щодня привозили по 60-70 важкопоранених вояків. Медик каже, що мусили оперувати на всіх столах, що були в приміщенні госпіталю. Не спали по кілька діб поспіль.
"На передовій спеціалізація лікаря не відіграє вирішальної ролі, просто кожен медик повинен робити все, аби лише врятувати людське життя. Мені, наприклад, довелося практикувати абдомінальну, судинну і торакальну хірургію, виконувати травматологічні операції. У пригоді стали навики лапароскопіста", – каже доцент.
Михайло Глагович зауважує: незважаючи на те, що довгі роки була запущена не тільки українська армія, але й практична військова медицина, під час АТО лікарям на фронті все ж вдалося підняти рівень медичної допомоги пораненим, впровадити нові методики, які врятували не одного бійця.
"Ще під час тактичної підготовки на Яворівському полігоні офіцери-інструктори, які брали участь у військових кампаніях в Афганістані та Іраку, розповідали: якщо внаслідок поранення в кінцівці розтрощені кістки і пошкоджені м’які тканини разом із судинним пучком, то таку кінцівку ампутують, – розповідає доцент. – Однак на фронті у багатьох випадках ми змогли відновлювати кровопостачання такої кінцівки шляхом проведення аутовенозного шунтування та накладання апарата Костюка, і таким чином зберегли кінцівку".
Уже до кінця місяця Михайло Глагович сподівається повернутися додому. Нарешті назавжди. Вже зараз уявляє, із яким захопленням ділитиметься військовим медичним досвідом зі своїми студентами. А розповісти доцент планує багато чого.
