До Франківська Марк Лівін, сучасний український письменник – як означив себе він у Твіттер, приїхав в тур. Восьме місто, в якому він презентував свою третю за рахунком книгу “Бабине літо”, двічі слухало автора – у Прикарпатському університеті та в книгарні “Під лиликом”.
Повість Марка Лівіна цікава тим, що передбачає кілька площин сприйняття. Найпростіша – сюжетна. 10-літній хлопчик приїжджає на літо до бабусі й дідуся, бо мама з татом вирішили розлучитися і дитину відправили, як усім здається, подалі від травми. Автобіографічні у деталях спогади про дитинство укладені в розділи, де домінує один образ, і з його допомогою автор у процесі розвитку розповіді перекидає місток до дорослих понять. Передовсім йдеться про те, як розлучення батьків сприймає, усвідомлює та приймає дитина.
У самого Марка Лівіна батьки розлучилися, коли йому було 8 років (тепер автору – 27). І він, так само, як і його герой, пережив літо у бабусі, та під час того літа так само мусив подорослішати.
“Батьки між собою не розмовляли, і, відповідно, не розмовляли зі мною. Бабуся так само уникала цієї теми. Нічого трагічного чи страшного й гіркого в книзі нема. З одного боку, це книга про дитинство, про хороші і світлі речі в ньому, які усвідомлюєш вже в дорослому віці і які залишаються впливати на доросле життя, переходячи вже в якісь сталі дорослі поняття – дружби, співчуття, приватного простору тощо. З іншого боку, це книга про сумне – про те, що діти, вони вже також і трошки дорослі. І якщо дорослі на якомусь етапі свого життя відмовляються від дитини, то це впливає на те, якою в дорослому віці стане ця дитина”, – означив один з рівнів прочитання тексту Марк Лівін.
За його словами, книга “Бабине літо” – це простір для пошуку і ухвалення рішень. Бо люди, які її читають, бачать своє дитинство. І для когось воно перегукується з сумним лейтмотивом повісті, а хтось знаходить у тексті образи, які дарують теплі щемливі спогади. Сам автор зробив посвяту тексту своїм майбутнім щасливим дітям, тож зрозуміло, що саме є для нього головним у книзі.
Франківці щодо книжки Марка Лівіна є в особливому становищі, бо можуть сумістити обидва сюжетні плани, скласти в один два тематичні рівні. Бабуся автора живе на Надвірнянщині, і його дитинство повторює дитинство багатьох франківців, кому зараз від 25 до 30 років. І їй, своїй бабусі, одній з перших автор подарував своє “Бабине літо” – і сфотографувався під тією грушкою, яка разом із бабусею стала однією з героїнь повісті.
Ще одну, більш загальну площину, в якій можемо розглянути і оцінити книжку “Бабине літо” Марка Лівіна, формують передмова і післямова до повісті. Передмову написала відома франківчанка, письменниця, подруга автора Катерина Бабкіна. Післямова належить не менш відомому письменнику Любку Дерешу.
Відгук Дереша на свійт текст Марк Лівін вважає найціннішим з усього того, що є під обкладинкою “Бабиного літа”. Ним Любко Дереш вводить поняття “покоління невимушених”. Молоді люди, вже не обтяжені досвідом і поняттям радянської доби та прагненнями боротьби за свою свободу, бо вже її мають. Але зате обтяжені внутрішньою порожнечею, яку їм залишили батьки в спадок, – батьки, які не додали своїм дітям чогось дуже важливого для дорослого життя через пошуки себе і прагнення боротися.
“З допомогою поняття “невимушених” Любко Дереш пояснив, яким є наше покоління. І так книга стала відображенням нашої генерації”, – вважає Марк Лівін.
Презентуючи свою книгу, відомий в Україні блогер та журналіст, маркетинг-директор Громадського телебачення, автор книги малої прози “Життя та інша хімія” розповів про ще дві, за його словами, “гарячі” і знакові для української літератури книги – “Шапочка і Кит” Катерини Бабкіної та “Saint Porno” Богдана Логвиненка.
До речі, разом із Катериною Бабкіною Лівін заснував рух, що сприяє популяризації читання української літератури, – bookchallenge_ua. Зараз іде восьмий місяць проекту, до нього вже долучилися 6000 учасників. Бабкіна і Лівін взяли на себе зобов’язаня прочитати 400 книжок на двох упродовж року.