"Я не знаю, чи хтось мене зможе зрозуміти, – каже вона. – Зрозуміти, як то важко чекати тіло сина. Ніхто не чує моє горе. Ніхто мені не каже, коли привезуть тіло мого сина. Я не знаю, до кого мені звертатися, хіба до одного Президента. Привезіть мені тіло мого сина. Я більше ніякого прохання не маю. П’ятьох побратимів мого сина похоронили, генерала похоронили, а мого сина не привезли. Хоча по телевізору сказали, що попрощалися з загиблими патріотами".
Мати покійного беркутівця сподівається, що її почують ті чиновники, які сидять в своїх кріслах, пише Галицький Кореспондент
"Яценюк казав: куля в лоб – так куля в лоб, а тепер боїться тої кулі, – говорить жінка. – А я далі тиждень чекаю на тіло сина. Вони собі сидять в кріслах, а моя дитина 42 дні під кулями була голодна… Туди його було кому послати, а звідти забрати вже нема кому. Я була у Франківську на панахиді побратимів сина. Кажу: мого сина нема, буду молитися за синів других людей".